ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №808/1670/16
адміністративне провадження №К/9901/35663/18
ВСТАНОВИВ:
Бердянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Цекової Євгенії Анатоліївни податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 26179,71 гривень та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 гривень, який виник внаслідок самостійного визначення сум податкового зобов`язання в податкових деклараціях й прийняття податкових повідомлень-рішень.
Позов мотивований тим, що у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом по сплаті податку, яка є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1173 гривень 28 коп.
Таке рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 сплатила суми самостійно визначеного нею податкового зобов`язання у податкових деклараціях, крім того, навіть допущено переплату таких податкових зобов`язань.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1. щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН.
За результатами перевірки складено акт №836/08-22-15-01/3146315805 від 18.02.2016, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Н" №0011731701 від 18.02.2016, яким визначено суму штрафу з ПДВ у розмірі 298,8 гривень.
Також позивачем була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка своєчасності сплати ПДВ до бюджету ФОП ОСОБА_1., результати якої викладені в акті перевірки №81 від 13.04.2016, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0010011301 від 13.04.2016 про визначення ФОП ОСОБА_1. штрафу з ПДВ у розмірі 874,88 гривень.
За результатами проведеної документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, складено акт №25/1720/3146315805 від 11.12.2015 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0004421702 від 25.01.2016 про збільшення ФОП ОСОБА_1 . суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 510 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Крім того, ОСОБА_1 подала до ОДПІ податкові декларації з ПДВ: № 9174907139 від 19.08.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за липень 2015 року у розмірі 929 гривень; № 9194513228 від 20.09.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за серпень 2015 року у розмірі 1477 гривень; № 9236977577 від 19.11.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за жовтень 2015 року у розмірі 661 гривні; № 9254657397 від 16.12.2015, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за листопад 2015 року у розмірі 4210 гривень; № 9039270707 від 21.03.2016, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 2340 гривень; № 9057783410 від 16.04.2016, в якій самостійно визначено податкове зобов`язання з ПДВ за березень 2016 року у розмірі 11231 гривень.
Загальна сума податкових зобов`язань за вищенаведеними податковими деклараціями становить 20848 гривень. За період з 15.09.2015 по 26.04.2016 відповідачем було сплачено 21800 гривень податкових зобов`язань з ПДВ, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (а.с.7-10, 12, 15).
З огляду на викладене суди дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 було сплачено суми самостійно визначеного податкового зобов`язання по вищенаведеним податковим деклараціям, крім того, навіть допущено переплату таких податкових зобов`язань.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 в адміністративній справі №808/881/16 за позовом ФОП ОСОБА_1. до Бердянської ОДПІ про визнання протиправними дій та скасування рішень частково задоволено позов й визнано протиправними дії Бердянської ОДПІ щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої складений акт № 85/1720/3146315805 від 11.12.2015, визнано протиправними та скасовано наказ Бердянської ОДПІ №1599 від 26.11.2015, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0046711702 від 11.12.2015, рішення №0004401702 про застосування штрафних санкцій й податкове повідомлення-рішення №0004111702 від 25.01.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Оскільки станом на 08.11.2016 справа №808/881/16 знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції, як наслідок правові наслідки такої перевірки не можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання до остаточного вирішення питання щодо правомірності цієї перевірки, а саме набрання судовим рішенням законної сили.