ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
28 травня 2019 року
справа №826/16434/15
адміністративне провадження №К/9901/19887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біллор"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2016 року у складі судді Іщука І.О.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у складі суддів Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
у справі № 826/16434/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біллор"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
11 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біллор" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу по відмові у прийнятті декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та ухваленні податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем у даному випадку порушено визначений чинним податковим законодавством порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв`язку, замість електронної форми, а тому така податкова декларація не може бути визнана прийнятою
У серпні 2016 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірну оцінку обставин справи та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та направити справу на новий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 лютого 2015 року, у зв`язку із виникненням технічних труднощів при відправці податкової звітності в електронному вигляді, Товариство подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року у паперовому вигляді шляхом направлення такої декларації поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
У відповідь податковий орган надіслав позивачу лист від 19 лютого 2015 року №11572/10/26-55-18-04 "Про відмову у прийнятті", де повідомив Товариство про те, що у зв`язку з внесеними Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" до Податкового кодексу України змінами, починаючи з 1 січня 2015 року, податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. З урахуванням цього, поданий Товариством звіт з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2015 року на паперовому носії, не може бути прийнятий як податкова декларація, а тому запропоновано подати звіт у спосіб, передбачений статтею 49 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, Товариство подало до канцелярії податкового органу лист № 5 від 28 лютого 2015 року на ім`я начальника податкової інспекції, де, посилаючись на протиправність відмови у прийнятті податкової звітності, просив прийняти подану Товариством податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року у відповідності до пункту 3 статті 49 Податкового кодексу України.
Своїм листом від 6 березня 2015 року № 15534/10/26-55-18-04 податковий орган повідомив Товариство про суперечність способу подання податкової звітності з податку на додану вартість на паперових носіях нормам абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України та повторно запропонував подати звіт у спосіб, передбачений пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.