ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
28 травня 2019 року
справа №2340/4137/18
адміністративне провадження №К/9901/8793/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року (суддя - Трофімова Л.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (судді - Кузьменко В.В., Губська Л.В., Шурко О.І.)
у справі №2340/4137/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
до Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
10 жовтня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 03 серпня 2018 року №0095171312 про застосування штрафних санкцій в сумі 355675,22 грн та нарахування пені в сумі 79069,61 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 жовтня 2017 року до 27 липня 2018 року, з мотивів безпідставності його прийняття.
07 грудня 2018 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу від 03 серпня 2018 року №0095171312.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що частина 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов`язань та зобов`язань зі сплати єдиного внеску, які виникли після введення мораторію, тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач у справі зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та відсутність підстав для їх скасування.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
03 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято рішення про застосування до Відокремленого структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" Черкаського району електронних мереж штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0095171312, згідно якого до Товариства застосовано штраф у сумі 355675,22 грн за період з 21 жовтня 2017 року до 27 липня 2018 року та нараховано пеню у сумі 79069,61 грн, а всього у сумі 434744,83 грн.
Вважаючи, що рішення №0095171312 є протиправним та таким, що прийняте відповідачем всупереч дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суду виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону.