Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/41709/17
провадження № 61-47280св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - "Мостон Пропертіс Лімітед " (Moston Properties Limited),
представник заявника - Сідєльніков Артем Вікторович,
боржник - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування",
представник боржника - Собко Олександр Вадимович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог клопотання
У листопаді 2017 року "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited)звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України Остаточного арбітражного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування"), правонаступником якого є Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") на користь "Мостон Пропертіс Лімітед " ( Moston Properties Limited ) заборгованості.
Клопотання мотивоване тим, що між "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений зовнішньоекономічний контракт № УГВ 11083/11-15 на поставку обладнання від 29 травня 2015 року (далі - контракт).
Відповідно до пункту 14.2 цього контракту одноосібним арбітром Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду був розглянутий спір між "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) та ПАТ "Укргазвидобування" та згідно з пунктом 26.8 Регламенту Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду 2014 року (далі - Регламент 2014 Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду) винесено Остаточне арбітражне рішення від 22 вересня 2017 року, що підлягає виконанню. За результатами такого було задоволено позов "Мостон Пропертіс Лімітед " (Moston Properties Limited) та наказано ПАТ "Укргазвидобування" виплатити стягувачу: основний борг у розмірі 2 436 243,50 доларів США; 3 % річних з 01 жовтня 2015 року до повного виконання зобов`язання щодо оплати; арбітражних витрат у розмірі 97 415,02 фунтів стерлінгів, однак боржник у добровільному порядку Остаточне арбітражне рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року не виконує.
З урахуванням наведеного заявник просив постановити ухвалу про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України Остаточного арбітражного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" на користь "Мостон Пропертіс Лімітед" ( Moston Properties Limited) основного боргу у розмірі 2 436 243,50 доларів США; 3 % річних від суми основного боргу з 01 жовтня 2015 року, що станом на 01 листопада 2017 року становить 152 582,26 доларів США; частини арбітражних витрат стягувача у сумі 97 415,02 фунтів стерлінгів в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, а також просив видати виконавчий лист про стягнення цієї заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року клопотання "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) задоволено частково.
Надано дозвіл на примусове виконання на території України Остаточного арбітражного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року (Арбітражне провадження № 153184) про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" на користь "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) основного боргу на суму 2 436 243,50 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 квітня 2018 року становить 63 975 754,31 грн, 3% річних від суми основного боргу з 01 жовтня 2015 року до повного виконання зобов`язання щодо оплати, частини арбітражних витрат стягувача у сумі 97 415,02 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 квітня 2018 року становить 3 585 846,88 грн.
Видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ПАТ "Укргазвидобування" на користь "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) основного боргу на суму 2 436 243,50 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 квітня 2018 року становить 63 975 754,31 грн, 3% річних від суми основного боргу з 01 жовтня 2015 року до повного виконання зобов`язання щодо оплати, частини арбітражних витрат стягувача у сумі 97 415,02 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 квітня 2018 року становить 3 585 846,88 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а підстави для відмови у його задоволенні відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим фактичним обставинам та узгоджуються з усталеною практикою у таких правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування", яке є правонаступником ПАТ "Укргазвидобування", звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання Остаточного арбітражного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року по арбітражному провадженню № 153184 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції всупереч вимогам статті 33 ЦПК України прийнята неповноважним складом суду, зокрема, справа після повернення з апеляційного суду мала бути розглянута тим же складом суду, що й направляв цю справу для розгляду до апеляційного суду, адже справа була повернута до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Також заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту b) статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень та положень статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частини першої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також порушили підпункт "б" пункту 2 частини першої статті 478 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Крім цього, заявник звертає у касаційній скарзі увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги частини п`ятої статті 476 та пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, а також апеляційним судом порушено вимоги частини першої статті 377 ЦПК України, оскільки клопотання подане представником без наявності повноважень на його підписання та подання.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що клопотання подане з порушенням вимог Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, в якій Україна бере участь із 08 січня 1961 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), зокрема, всупереч частині другій статті IV Нью-Йоркськоїконвенції, стягувачем не додано до клопотання засвідченого офіційним або присяжним перекладачем, або дипломатичною чи консульською установою перекладу на українську мову арбітражного застереження, зазначеного у пункті 14.2 Контракту, угоди про правову допомогу, власне рішення міжнародного арбітражного суду. Суд першої інстанції, встановивши обов`язок стягувача надати такі документи та водночас факт такого неподання, всупереч частині п`ятій статті 476, пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України не повернув стягувачу клопотання, а апеляційний суд всупереч вимогам статті 374 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції не скасував, клопотання без розгляду не залишив.
Заявник також зауважує, що суди першої та апеляційної інстанції не застосували положення частини другої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, пункт a) статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, а також підпункт а) пункту 1 частини першої статті 478 ЦПК України, зокрема, що заступник Голови правління ПАТ "Укргазвидобування" Шленчак В. О., діючи на підставі довіреності № 2-2д від 19 грудня 2014 року, не мав повноважень на укладання арбітражної угоди, у зв`язку з чим у нього не було необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення цієї угоди.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги частини першої статті 479, частини четвертої статті 263 ЦПК України та частини другої розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, а саме суд першої інстанції, задовольняючи клопотання частково, залишив поза увагою, що вимоги частини першої статті 479 ЦПК України передбачають повноваження суду або задовольнити заяву (клопотання) про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, або відмовити у задоволенні такої заяви (клопотання), часткове задоволення заяви (клопотання) процесуальним законом не передбачено. Водночас, постановляючи ухвалу про часткове задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд першої інстанції вийшов за межі вимог цього клопотання, оскільки стягувач просив стягнути з боржника 3 % річних від суми основного боргу з 01 жовтня 2015 року, що станом на 01 листопада 2017 року становить 152 582,26 доларів США, натомість суд у резолютивній частині ухвали зазначив, що до стягнення підлягає 3% річних від суми основного боргу з 01 жовтня 2015 року до повного виконання зобов`язання щодо оплати. Стягувач, звертаючись з таким клопотанням, фактично намагався змінити суть арбітражного рішення, що є недопустимим, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав би відмовити у задоволенні такого клопотання, натомість не лише не відмовив у його задоволенні, а й значно вийшов за межі клопотання.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У грудні 2018 року "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) подало відзив на касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування", у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, стягувач просить касаційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У лютому 2019 року від АТ "Укргазвидобування" надійшли письмові пояснення, які фактично є відповіддю на відзив на касаційну скаргу "Мостон Пропертіс Лімітед" ( Moston Properties Limited ).
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що одноосібним арбітром Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду Дмитром Євсєєвим, був розглянутий спір між "Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) та ПАТ "Укргазвидобування" (Арбітражне провадження №153184) та відповідно до пункту 26.8 Регламенту 2014 Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду винесено Остаточне арбітражне рішення від 22 вересня 2017 року, яким було задоволено позов "Мостон Пропертіс Лімітед " ( Moston Properties Limited ) та наказано відповідачеві (ПАТ "Укргазвидобування") виплатити стягувачу суму в розмірі 2 436 243,50 доларів США. Зазначено, що прості відсотки на вищевказану суму повинні нараховуватися в розмірі 3 % річних з 1 жовтня 2015 року до повного виконання зобов`язання щодо оплати.
Як сторона, що програла, відповідач також несе відповідальність за повну суму арбітражних виплат, які були визначені Арбітражним судом Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду в розмірі 193 286,43 фунтів стерлінгів. Відповідно до правила 28.2 Регламенту 2014 Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду позивач має право стягнути з відповідача реєстраційний внесок і частку вкладів, виплачених позивачем до Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, тобто 99 600 фунтів стерлінгів, за вирахуванням будь-якої частини таких внесків, повернутих позивачу Лондонським Міжнародним Арбітражним Судом відповідно до правила 28.7 Регламенту 2014 Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду.
Такі арбітражні витрати стягувач визначив у розмірі 97 415,02 фунтів стерлінгів.
В зв`язку з тим, що боржником рішення міжнародного арбітражу в добровільному порядку не виконувалось, стягувач звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" (у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів".
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; бабо ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
"Мостон Пропертіс Лімітед" (Moston Properties Limited) звернулось до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року у межах встановленого законом строку, заявником до заяви долучено документи згідно з переліком, передбаченим статтею 394 ЦПК України 2004 року. На час звернення "Мостон Пропертіс Лімітед" ( Moston Properties Limited ) до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 22 вересня 2017 року набрало законної сили, стало остаточним для сторін та підлягало виконанню, АТ "Укргазвидобування" було належним чином повідомлено про арбітражний розгляд, АТ "Укргазвидобування" не заявляло про відсутність у Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду відповідної компетенції.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
У статті 14 контракту міститься арбітражне застереження, відповідно до якого всі спори та розбіжності за цим договором підлягають якнайшвидшому врегулюванню шляхом переговорів (пункт 14.1). Усі спори та розбіжності, що виникають під час виконання цього контракту та не врегульовані шляхом переговорів повинні бути розглянуті арбітражем відповідно до Правил Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду, які вважаються включеними шляхом посилання на цей пункт. Число арбітрів: один. Місцем розгляду або місцем проведення справи або арбітражу повинен бути Лондон. Мовою, яка використовується в арбітражі, повинна бути англійська. Законодавством, що регулює цей контракт, повинно бути матеріальне право України (пункт 14.2).
Контракт підписаний обома сторонами та в судовому порядку на час розгляду клопотання недійсним не визнаний.
Отже, стаття 14 контракту є арбітражним застереженням, укладеним сторонами у письмовій формі з дотриманням вимог статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", у якому вони визначили спосіб вирішення спорів між ними, місце проведення засідань, визначили кількісний склад суду, мову тощо.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що клопотання про визнання та надання дозволу на виконання міжнародного комерційного арбітражу відповідає вимогам статті 476 ЦПК України, а боржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.