ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 484/3423/15-ц
провадження № 61-4136 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
треті особи - Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Київській області, Центральний районний суд м. Миколаєва, апеляційний суд Миколаївської області, Києво-Святошинський районний суд Київської області, апеляційний суд Київської області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в складі судді Панькова Д. А. та на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року в складі колегії суддів Майданіка В. В., Кузнєцової О. А., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
28 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Центральний районний суду м. Миколаєва, апеляційний суд Миколаївської області, Києво-святошинський районний суд Київської області, апеляційний суд Київської області та просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, 1394,29 грн у рахунок відшкодування відрахованих на підставі рішення суду з заробітної плати коштів за час відбування покарання, 23 125,42 грн утраченого заробітку за березень-червень 2014 року, а також 5000 грн витрат на правову допомогу, а всього - 529 519,17 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 25 липня 2012 року слідчий СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушив кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.
27 липня 2012 року ОСОБА_1 затримано як підозрюувану в учиненні зазначеного злочину.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 в частині засудження її за частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 366 КК України скасовано, провадження в кримінальній справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України в зв`язку з відсутністю в її діях указаних складів злочинів.
ОСОБА_1 зазначала, що під час перебування під слідством, судом та відбування покарання вона хворіла, її стан здоров`я суттєво погіршився, позивач була позбавлена можливості жити повноцінним життям, вона зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв`язки, для організації свого життя вона витратила додаткові зусилля та була позбавлена можливості реалізувати свої звички й бажання.
Окрім того, з її заробітної плати здійснювалися відрахування на підставі рішення суду, а також у зв`язку з неможливістю працювати на попередньому місці роботи протягом березня-червня 2014 року, ОСОБА_1 утратила 23 125,42 грн заробітку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, 1394,29 грн у рахунок відшкодування відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання, 23 125,42 грн утраченого заробітку за березень-червень 2014 року, а також 5000 грн витрат на правову допомогу, а всього - 529 519,17 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи тривалість перебування позивача під вартою та в місцях позбавлення волі, її соціальне становище до притягнення до кримінальної відповідальності, а також враховуючи значне погіршення стану здоров`я, пов`язане з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, заявлений позивачем розмір відшкодування в рахунок завданої моральної шкоди є обгрунтованим, а оскільки факт здійснення відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 на підставі рішення суду, факт втрати заробітку протягом березня-червня 2014 року та розмір витрат на правову допомогу підтверджуються належними доказами, наявні правові підстави для задоволення позову в даній справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ДКСУ й заступника прокурора Миколаївської області, а також апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області задоволено частково, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінено та зменшено розмір витрат на правову допомогу з 5000грн до 119,42 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування шкоди, стягнення відрахувань із заробітної плати та втраченого заробітку, а доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстнації в цій частині не спростовують. Однак розмір витрат на правову допомогу розрахований судом неправильно, а тому наявні правові підстави для зміни рішення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі особа, яка подала касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 500 000 грн у рахонок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахувань із заробітної плати та втраченого заробітку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2016 року ДКСУ подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року вказану справу призначеного до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що суди не взяли до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового розслідування та суду, а також наявності вини цих органів, і дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, стягнення утриманих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку.
ДКСУ оскаржує вказані судові рішення лише в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку, тому судові рішення в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу Верховним Судом не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 липня 2012 року слідчий СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушив кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.
27 липня 2012 року ОСОБА_1 затримано як підозрюувану в учиненні зазначеного злочину.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 серпня 2012 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
14 вересня 2012 року Генеральна прокуратура України визначила підслідність даної кримінальної справи за слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Київській області.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року, термін тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 25 листопада 2012 року.
12 жовтня 2012 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частинами першою, другою статті 366 КК України, а також прийнято постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої в учиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьої статті 212, частинами першою, другою статті 366 КК України.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за частиною четвертою статті 191 КК України з застосуванням частини першої статті 69 цього Кодексу - на строк 3 роки, за частиною другою статті 366 КК України - на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн. Виправдано ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366 КПК України в зв`язку з відсутністю в її діях складів указаних злочинів. На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування додаткової міри покарання у вигляді штрафу за частиною другою статті 366 КК України. В іншій частині вирок суду залишено без змін, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була направлена для відбуття покарання до Уманської виправної колонії № 129.