ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2019 року
Київ
справа №813/5500/14
адміністративне провадження №К/9901/15302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача: не з`явився,
відповідача1: представник Дудник А.О.,
відповідача2: представник не з`явився,
відповідача3: представник не з`явився,
третя особа ОСОБА_6: не з`явився,
третя особа ОСОБА_1 : не з`явився,
третя особа ОСОБА_2 : не з`явилась,
третя особа ОСОБА_3 : не з`явилась,
третя особа ОСОБА_4 : не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у складі колегії суддів: Сидор Н.Т. (головуючий), Потабенка В.А., Гулика А.Г. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у складі колегії суддів: Кузьмича С.М. (головуючий), Бруновської Н.В., Затолочного В.С. у справі №813/5500/14 за позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного територіального управління юстиції у Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 30.03.2007 ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівської області (далі ГУЮ) про відновлення трудових прав.
2. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2010, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції, що була чинною на час постановлення ухвали суду), у зв`язку із повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин.
7. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою для направлення справи на новий судовий розгляд вказано відсутність в ухвалі суду апеляційної інстанції мотивів щодо спростування доводів позивача стосовно допущених при його звільненні порушень, що наведені в апеляційній скарзі та необхідність суду апеляційної інстанції перевірити такі доводи у повному обсязі, а також навести мотиви їх відхилення.
10. З урахуванням неодноразово поданих позивачем заяв про зміну позовних вимог, позов ОСОБА_5 був заявлений до Міністерства юстиції України (далі Мін`юст), Державної виконавчої служби України (далі ДВС), Головного територіального управління юстиції у Львівської області (далі ГТУЮ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стосувався:
10.1. визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби, Державної виконавчої служби Львівської області щодо звільнення ОСОБА_5 з посади першого заступника начальника Державної виконавчої служби Львівської області під час тимчасової непрацездатності;
10.2. скасування наказів Департаменту державної виконавчої служби "Про звільнення ОСОБА_5 " від 29.05.2007 №808, Державної виконавчої служби Львівської області "Про звільнення ОСОБА_5 " від 30.05.2007 №441/К;
10.3. визнання неправомірними дій ГУЮ щодо неприйняття ОСОБА_5 на посаду заступника начальника відділу Державної виконавчої служби ГУЮ;
10.4. скасування наказів ГУЮ "Про призначення ОСОБА_7 " від 20.03.2007 №112-К, "Про призначення ОСОБА_2 ";
10.5 . зобов`язання ДВС, ГУЮ прийняти ОСОБА_5 на посаду заступника начальника відділу (управління) державної виконавчої служби ГУЮ з 15.03.2007 шляхом переведення, про що видати наказ;
10.6. стягнути з ГУЮ на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 103967,00 грн.;
10.7. стягнути з ДВС, ГУЮ на користь ОСОБА_5 як відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями і діями моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
11. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 залишено без змін.
12. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:
12.1. Наказом Департаменту державної виконавчої служби від 27.09.2005 №37/к ОСОБА_5 призначено з 27.09.2005 на посаду першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області.
12.2. Повідомленням від 20.01.2007, згідно з Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 №1622 "Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби", ОСОБА_5 попереджено відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
12.3. 15.03.2007 ОСОБА_5 звернувся до начальника ГУЮ із заявою про прийняття його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби ГУЮ шляхом переведення з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області.
12.4. Начальником ГУЮ ОСОБА_3 . надіслано позивачу телеграму з проханням з`явитися 23.03.2007 о 12.00 год. до ГУЮ для вирішення питання про його переведення. Проте, дана телеграма позивачу вручена не була, оскільки його помешкання зачинене, як слідує з телеграми, орган зв`язку повідомив адресата про наявність телеграми, але останній за нею не з`явився.
12.5. 23.03.2007 комісією ГУЮ складено акт, відповідно до якого, на запрошення для вирішення питання про переведення у ГУЮ ОСОБА_5 не прибув.
12.6. Наказом голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби Семерги Є. І. від 29.05.2007 №808 та наказом голови комісії з ліквідації державної виконавчої служби Львівської області Ганіткевича В. І. від 30.05.2007 №441/к ОСОБА_5 звільнено з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області через ліквідацію Державної виконавчої служби за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 29.05.2007.
12.7. Як вбачається з листка непрацездатності ОСОБА_5 перебував на лікарняному (режим амбулаторний) з 29.05.2007 по 01.06.2007.
12.8. 30.05.2007 до трудової книжки ОСОБА_5 внесено запис про звільнення його із займаної посади.
13. Приймаючи вказані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державну виконавчу службу Львівської області, яка входила до складу Департаменту державної виконавчої служби, ліквідовано з передачею функцій ГУЮ як правонаступнику. У зв`язку з цим, існували підстави для вивільнення працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Суди дійшли висновку, що ГУЮ було вжито належних заходів щодо подальшого працевлаштування позивача, але останній не з`явився на розгляд цього питання. В ході судового розгляду справи досліджено, що новим штатним розписом не передбачено посади першого заступника начальника державної виконавчої служби на рівні області, яку займав до звільнення позивач, а на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби прийнято іншу особу. При цьому, судами попередніх інстанцій вказано, що у процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, правила статті 42 Кодексу законів про працю України не діють, а також зазначено про необґрунтованість посилань позивача на неможливість його звільнення у період тимчасової непрацездатності, оскільки норми частини 4 статті 40 Кодексу законів про працю України не поширюються на випадки ліквідації установи, що мало місце у спірних правовідносинах. Накази ГУЮ "Про призначення ОСОБА_7 " і "Про призначення ОСОБА_2 ", на думку судів першої та апеляційної інстанцій, не порушують прав і свобод позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
14. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовним вимог у повному обсязі.
14.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовані норми матеріального права і порушені норми процесуального права, а також не в повній мірі з`ясовані обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору та не надано належної оцінки доказам у справі. Зокрема, позивач наголошує, що відбулась саме реорганізація, а не ліквідація органів державної виконавчої служби, що встановлено, у тому числі, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 10.07.2012, яка набрала законної сили. На думку скаржника, ГУЮ не виконано обов`язку, покладеного на нього частиною 3 статті 36, частиною 2 статті 40 та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, щодо переведення позивача на іншу роботу в новоствореному органі. При цьому, суди попередніх інстанцій неправильно встановили фактичні обставини справи щодо наявності у ГУЮ можливості виконання цього обов`язку та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2017 відкрито провадження у справі за даною касаційною скаргою. На підставі пункту 4 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційну скаргу 05.02.2018 передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Шарапи В.М. (судді-доповідача), суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
16. Відповідачі 1, 2 та треті особи на стороні відповідача відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.
17. Відповідачем 3 - ГТУЮ, подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
17.1. На обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 05.07.2007 проведено державну реєстрацію припинення Державної виконавчої служби Львівської області як юридичної особи, тому вважає, що звільнення позивача у зв`язку з ліквідацією даного органу відбулось з дотриманням законодавства. Крім того, у штатному розписі новоствореного ГУЮ взагалі не передбачено посади першого заступника начальника, яку позивач займав до звільнення. Наголошує, що позивач уникав розгляду питання щодо його переведення до ГУЮ. Відповідач вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення суду про задоволення позовних вимог відсутні.
18. У судовому засіданні, призначеному на 22.05.2019 о 16:00 год., представник відповідача 1 - Мін`юсту проти касаційної скарги заперечив.
18.1. На обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані судове рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
19. Решта учасників справи у судове засідання, призначене на 22.05.2019 о 16:00 год., не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
20. Конституція України:
"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".
21. Кодекс законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - КЗпП України):
Стаття 3. Регулювання трудових відносин
"Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами".
Стаття 36. Підстави припинення трудового договору
"Підставами припинення трудового договору є:
…4) розірвання трудового договору <…> з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41);
5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду <…>.
Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)".
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу
"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
…Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації".
Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці
"При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України".
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно <…>".
Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи
(в редакції чинній станом на даний час)
"У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".
Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом
моральної шкоди (в редакції чинній станом на даний час)
"Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством".
22. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №3723-XII):
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
"Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі <…>.
…Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби".
23. Положення про Департамент державної виконавчої служби, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 №711 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення):
"1. Департамент державної виконавчої служби (далі - Департамент) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мін`юсту та підпорядковується йому.
…3. До складу Департаменту входить державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - органи державної виконавчої служби)".
24. Постанова Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби" від 16.11.2006 №1622 (надалі - Постанова №1622):
"Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Ліквідувати Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління.
2. Міністерству юстиції здійснити в установленому порядку заходи з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби.
3. Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби".
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
25. Враховуючи норми статті 3 КЗпП України та частини 1 статті 30 Закону №3723-XII, на час існування спірних правовідносин, підстави та порядок припинення державної служби, визначались, у тому числі, загальними положеннями трудового законодавства, тобто, КЗпП України.