ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №814/3116/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року (суддя Мороз А.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року (судді: Шляхтицький О.І. (головуючий), Джабурія О.В., Крусян А.В.)
у справі № 814/3116/13-а
за позовом Фермерського господарства "Маяк" ОСОБА_1
до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
про визнання незаконними рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Фермерське господарство "Маяк" ОСОБА_1 (далі - ФГ "Маяк" ОСОБА_1) звернулося до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Баштанська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області; далі - Баштанська ДПІ, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати незаконними дії відповідача в частині прийняття рішень від 28 лютого 2013 року № 1 і від 01 березня 2013 року № 1, зобов`язати відповідача поновити позивача в статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку та включити його до реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про невідповідність ФГ "Маяк" ОСОБА_1 критеріям сільськогосподарського товаровиробника в частині використання земельних ділянок без належних правових підстав і, відповідно, менша за 75% частка сільськогосподарського товаровиробництва, не ґрунтується на вимогах законодавства. Вважає, що для цілей сплати фіксованого сільськогосподарського податку значення має виключно виробництво сільськогосподарських товарів в процесі власної господарської діяльності, тоді як правові підстави використання земельних ділянок не впливають на правомірність перебування на спеціальному режимі оподаткування.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення № 1 від 28 лютого 2013 року про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та рішення № 1 від 01 березня 2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування, прийняті Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що будь-яке законне право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ФГ "Маяк" ОСОБА_1 При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.
16 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.
Законність постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо відновлення статусу позивача як платника фіксованого сільськогосподарського податку в апеляційному порядку не переглядалась, відтак не є предметом касаційного перегляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ФГ "Маяк" ОСОБА_1 здійснює сільськогосподарську діяльність, зокрема, з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тощо, із використанням земельних ділянок, отриманих на підставі цивільно-правових угод.
З 1 січня 2009 року позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство.
За наслідками проведення Баштанською ДПІ позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року до 31 грудня 2012 року складено акт від 05 лютого 2013 року № 15/22/23040999, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення позивачем, крім іншого, вимог пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.
Так, на думку податкового органу, ФГ "Маяк" ОСОБА_1 не мало права користуватися спеціальним режимом оподаткування, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг позивача протягом 12 послідовних звітних періодів становить 67,27%.