ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №813/7318/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2426/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Улицький В.З., Затолочний В.С.) у справі №813/7318/13-а (№876/790/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ойл-Сервіс" до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ойл-Сервіс" звернулося до адміністративного суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2013 №0000202240/1182 та №0000202240/1181.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №813/7318/13-а (№876/790/14) та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, статті 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 86, статей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез Лубрикантс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Білд Компані", Приватним підприємством "Галтранссервіс" з огляду на безтоварний характер проведених господарський операцій. Також, відповідач зазначає, що відсутність належного документального підтвердження фактичної реалізації позивачу його контрагентами товарів та послуг, а саме: інформації про наявність ємностей для зберігання мастила, товарно-транспортних накладних, документів складського обліку оприбуткування та реалізації паливно-мастильних матеріалів, що на думку контролюючого органу, є свідченням недоведеності факту реалізації товару, які судом не було взято до уваги при постановленні рішення. Відповідач стверджує, що порушення подяку складання документів первинного бухгалтерського обліку або відсутність належним чином оформлених первинних документів, повинно мати наслідком виключення їх з кола доказів, які підтверджують правомірність формування витрат та податкового кредиту. Крім того, відповідач окремо наголошує, що судом не було досліджено питання наявності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення такого роду господарської діяльності, що має істотне значення для правильного вирішення спору. На думку суб`єкта владних повноважень, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ойл-Сервіс" не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у справі №813/7318/13-а (№876/790/14).
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/7318/13-а (К/9901/2426/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 17.05.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №813/7318/13-а, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 21.05.2019.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ойл-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.07.2012 по 31.12.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 212446,00грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 46370,00грн.; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2170,87грн.; пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 3448,60грн
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12.08.2013 №22/22-40/37205469 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013 №0000202240/1182, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 226110,00грн., в тому числі: 214246,00грн. за основним платежем та 13664,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями; №0000202240/1181, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 57962,00грн., в тому числі: 46379,00грн. за основним платежем та 11592,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез Лубрикантс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Білд Компані", Приватним підприємством "Галтранссервіс" з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на податкову інформацію отриману відносно вказаних суб`єктів господарювання (неможливість встановлення місцезнаходження підприємств; анулювання 02.03.2012 свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез Лубрикантс"; анулювання 30.08.2013 свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Компані"). Відповідач також зазначав, що позивачем до перевірки не було надано доказів на підтвердження транспортування придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез Лубрикантс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Компані" товарно-матеріальних цінностей, зокрема, товарно-транспортних накладних чи інших документів, з урахуванням специфіки придбаного товару, а надані товарно-транспортні накладні на підтвердження фактичного перевезення Приватним підприємством "Галтранссервіс" товару, оформленні з порушеннями норм податкового законодавства. Податковий орган також вказав, що у позивача згідно з даними бухгалтерського обліку (даними рахунку №28 Головної книги) наявні значні залишки мастила, яке придбано наливом, при цьому ємності для зберігання такого роду товару відсутні, що свідчить про безоплатне зберігання мастила у орендованих позивачем на безоплатній основі ємностях.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.