ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №804/2502/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Турлакової Н.В. від 20 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів Юхименка О.В., Нагорної Л.М. від 18 червня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2013 року Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №31" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000791502/17314, яким йому нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1240733,96 грн. унаслідок прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки визначення Підприємству штрафних санкцій стало наслідком зміни Інспекцією указаного позивачем в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов`язань з ПДВ призначення платежу, право на зміну якого, як вважає позивач, у податкового органу відсутнє.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000791502/17314.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковий орган не мав права, керуючись пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов`язання. А отже, самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, позивач виконав свій обов`язок зі сплати податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 126 ПК України. Окрім того врахували рішення судів, якими визнано протиправними дії Інспекції по розподілу коштів та призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях за попередні періоди.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 203.2 статті 203 ПК України, які полягали у тому, що зобов`язання з ПДВ за період з 01 березня 2011 року по 30 листопада 2012 року були сплачені за межами граничних строків сплати. Вказує на недотримання позивачем обов`язку першочергового погашення податкового боргу, а також виконання податкових зобов`язань у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому вважає, що здійснення податковим органом самостійного зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов`язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше, узгоджується із вимогами законодавства, зокрема з нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією 30 листопада 2011 року в приміщенні контролюючого органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПДВ Підприємством за період з 01 березня 2011 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт №145/150/20280438, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 203.2 статті 203 ПК України, а саме сплата узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ із затримкою понад 30 календарних днів. Перелік документів, згідно з якими нараховані зобов`язання, дата нарахування, дата сплати, сума сплаченого боргу, кількість днів затримки та сума застосованих штрафних санкцій наведена у додатку №1 до акту перевірки.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.