ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №815/1085/15
адміністративне провадження №К/9901/8473/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 (суддя - Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі № 815/1085/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Управдом" (далі - ТОВ "Управдом") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) від 12.11.2014 №0003872206 та №0003882206.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Київському районі м. Одеси посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 135, 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагента позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи, надані позивачем складені з порушенням, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг. Крім того, позивачем не включено до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, що свідчить про обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Управдом" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.10.2014 № 3531/22-01/32901991, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що перевірявся, в розмірі 76128,00 грн., та податку на прибуток підприємства в розмірі 184318 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався те, що позивачем не відображено у складі доходу у звітному періоді суму кредиторської заборгованості, яка залишилась непогашеною станом на 01.10.2011, що призвело до заниження суми доходу по рядку 03 "Інші доходи" декларації в сумі 486942,00 грн. за 2011 рік. Також, відповідач зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Управдом" включено до складу витрат 2013 року та податкового кредиту витрати та суми податку на додану вартість за наслідками отримання охоронних послуг від ТОВ "Центр-Н" по договорам № 10/13-ФО та № 11/13-ФО від 01.06.2013, первинні документи по яким не дають змоги зробити висновок про зв`язок між фактом придбання даних послуг з власною господарською діяльністю платника податку (в даних документах не визначено місце надання послуг) та по яким встановлено розбіжності в системі "Податковий блок" та щодо контрагента складено акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 72/14-04-22-02/36270940 від 15.05.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Центр-Н" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Континентмаш" за період з 01.06.2013 по 31.01.2014".
На підставі названого акту перевірки, 12.11.2014 ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0003872206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, в розмірі 202398,00 грн., з яких за основним платежем -184318,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18080,00 грн.;
№0003882206 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 114192,00 грн., з яких за основним платежем - 76128,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38064,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем послуг у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю, доводи відповідача щодо невідображення у складі доходу у звітному періоді суму кредиторської заборгованості є необґрунтованими, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як з`ясовано судами, 01.06.2013 між ТОВ "Управдом" (Замовник) та ТОВ "Центр-Н" (Охорона) були укладені Договори про надання охоронних послуг № 10/13-ФО та №11/13-ФО, відповідно до умов яких Охорона надає Замовнику послуги з охорони майна замовника, а також майна третіх осіб, переданого замовнику або розміщеного на охоронюваному за договором об`єкті. Відповідно до пп.1.3 вказаних Договорів Охорона в кінці кожного місяця надає Замовнику акт прийому-передачі наданих послуг з охорони об`єкта за минулий місяць, який підписується повноважними представниками сторін.