1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



П О С Т А Н О В А



ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/617/18

Провадження № 11-25заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н . П ., Рогач Л. І., Саприкіної І. В ., Ситнік О . М ., Уркевича В. Ю ., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представник відповідача - Ліходій О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року (судді Гімон М. М., Берназюк Я. О., Гриців М. І., Мороз Л. Л., Коваленко Н. В.).

УСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 10 травня 2018 року № 1362/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - Рішення ВРП).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 послався на те, що оспорюване Рішення ВРП є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем застосовано до нього найсуворіше дисциплінарне стягнення (звільнення) за вчинення адміністративного проступку, яке не було пов`язано зі здійсненням правосуддя і є непропорційним до скоєного. Крім того, позивач вважає, що відповідач, застосовуючи щодо нього дисциплінарне стягнення, порушив принцип юридичної визначеності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 грудня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6, при цьому, перевіривши Рішення ВРП за встановленими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) критеріями, дійшов висновку, що це рішення ґрунтується на законі, крім того, немає й обов`язкових підстав для його скасування.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, 15 січня 2019 року ОСОБА_6 надіслав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року.

Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_6 зазначив, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року необґрунтоване і підлягає скасуванню, оскільки судом здійснено поверхове дослідження обставин справи та проігноровано принцип пропорційності застосування стягнення, що призвело до грубого порушення прав позивача.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу проситьу задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 відмовити, оскільки вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, подав заяву про його перенесення з підстави неможливості забезпечення явки свого представника. Судове засідання, призначене на 4 квітня 2019 року було перенесено на 16 травня 2019 року. Однак 13 травня 2019 року ОСОБА_6 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у відсутність і його представника.

Дослідивши клопотання позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності позивача та його представника.

Представник ВРП - Ліходій О. О. заперечила проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві та наведених під час судового засідання.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Указом Президента України від 20 жовтня 2009 року № 842/2009 ОСОБА_6 призначений на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строком на п`ять років.

16 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції, правонаступником якої є ВРП, надійшла скарга прокурора Закарпатської області Гаврилюка В. О. щодо дисциплінарного проступку судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 У скарзі зазначено, що вказаний суддя неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, пов`язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

За результатами попередньої перевірки ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 8 лютого 2017 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6

2 жовтня 2017 року Друга дисциплінарна палата ВРП розглянула дисциплінарну справу стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6, яка була відкрита за скаргою прокурора Закарпатської області, та прийняла рішення № 3075/2дп/15-17, відповідно до якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання до ВРП про звільнення його з посади.

При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року встановлено, що 17 серпня 2016 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 поблизу м. Мукачевого Закарпатської області керував транспортним засобом марки "BMW", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння. Також цією постановою суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 на підставі частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року ОСОБА_6 не оскаржував.

Окрім того, Мукачівський районний суд Закарпатської області постановою від 31 січня 2017 року у справі № 308/13202/16-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2017 року, застосував до ОСОБА_6 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП. У цих постановах судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 9 грудня 2016 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "BMW", модель X5, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у м. Ужгороді, рухаючись по вул. Собранецькій, не виконав вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою гучномовця, та був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі в с. Геївці Ужгородського району, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

На підставі зазначених обставин Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновків, що суддя ОСОБА_6 проігнорував етичні норми та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та вчинив адміністративний проступок, несумісний зі статусом судді. За позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП скаржник знехтував установленими законодавством правилами та умисно вчинив проступок, який порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тобто вчинив дії, які є несумісними зі статусом судді і вкрай негативно впливають на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.

27 березня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_6 та залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 2 жовтня 2017 року № 3075/2дп/15-17 "Про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 . до дисциплінарної відповідальності".

Рішення ВРП від 27 березня 2018 року № 906/0/5-18 ОСОБА_6 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2018 року скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення ВРП від 27 березня 2018 року "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2017 року про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності" залишено без змін.

10 травня 2018 року ВРП прийняла рішення № 1362/0/15-18, яким позивача звільнено з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Не погодившись із Рішенням ВРП № 1362/0/15-18, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами України від 2 червня 2016 року

1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції Українипідставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом

1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, який може бути застосований до судді, є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.


................
Перейти до повного тексту