П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2019 року
м. Київ
справа № 532/1533/16-к
провадження № 51-9364 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Магдалинівка Дніпропетровської
області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 26 травня 2016 року близько 19.10, проїжджаючи на власному автомобілі "Hyundai Santa Fe", державний реєстраційний знак НОМЕР_1, у с. Бродщина Кобеляцького району Полтавської області, погодився підвезти до м. Кобеляки ОСОБА_2, однак не доїжджаючи до вказаного населеного пункту, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою потерпілою, всупереч її волі, поїхав на автомобілі в напрямку с. Гайове, де зупинився на ґрунтовій дорозі поблизу лісосмуги, після чого, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке потерпіла сприйняла як реальне, використовуючи свою фізичну перевагу, тримаючи останню за руки, вступив з нею в аногенітальний контакт, задовольнивши свою статеву пристрасть неприродним способом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність застосування спеціальної конфіскації до належного ОСОБА_1 автомобіля, без використання якого вчинення злочину за викладених в обвинуваченні обставин було б неможливим, і не застосував положення статей 96-1, 96-2 КК України, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Також зазначає про те, що призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання, з яким погодився й апеляційний суд, враховуючи конкретні обставини справи, є невиправдано м`яким.
Від захисника Фелоненка Г.М. надійшли заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Також захисник Фелоненко Г.М. подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі та засудженого ОСОБА_1
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положенням п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 153 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.