ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 558/535/14
провадження № 51-8553км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Деруна А. І.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Курися О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні №220131900000000084 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рогізне Демидівського району Рівненської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 і ч.3 ст.368 КК України та виправдано.
Органами досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що працюючи на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області, яка відноситься до шостої категорії посад державних службовців, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов`язки, встановлені відповідно до його посадової інструкції, до яких входило: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту; здійснення керівництва управлінням; видача у межах своїх повноважень наказів, організація контролю за їх виконанням, діючи умисно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним" від 02 серпня 2000 року № 1192, "Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги" від 19 вересня 2006 року № 345, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, виконав усі дії, які вважав за необхідне для одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за неприпинення виплат останньому та близькій йому особі по догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу, та невжиття заходів щодо повернення виплачених в якості соціальної допомоги коштів, однак злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Так, ОСОБА_1 під час виконання своїх службових обов`язків начальника управління праці та соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації, стало відомо про здійснення виплат ОСОБА_3 по догляду за ОСОБА_2, як інвалідом ІІ групи, внаслідок психічного розладу. Знаючи, що такий працює листоношею в Демидівському відділенні "Укрпошти", та одночасно, його мати отримує соціальну виплату по догляду за ним, ОСОБА_1, вирішив скористатись психічним захворюванням ОСОБА_2 та створив для нього умови, необхідні для одержання для себе неправомірної вигоди.
З цією метою, 19 червня 2013 року близько 18 год. ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_2 за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_2 та повідомив, що здійснюючи свої службові повноваження виявив, що ОСОБА_2 незаконно отримує допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу і вказав, що у випадку не передачі йому грошових коштів у сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн, особисто підпише розпорядження про припинення виплат вказаної допомоги та вживатиме заходів щодо стягнення з нього незаконно одержаних коштів за весь період нарахування вказаної допомоги. В цей час, ОСОБА_2, знаючи про службове положення ОСОБА_1, а саме про те, що останній є начальником управління праці та соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації, при цьому, усвідомлюючи реальність виконання дій з боку ОСОБА_1, вимушено погодився на передачу останньому неправомірної вигоди.
Наступного дня, 20 червня 2013 року в ранковий час, ОСОБА_2, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_3, передав, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн за неприпинення виплат останньому та близькій йому особі по догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу та невжиття заходів щодо повернення виплачених в якості соціальної допомоги коштів. Однак згодом, у цей же день, частина вказаних грошових коштів у сумі 500 (п`ятсот) доларів США та 21 червня 2013 року в сумі 450 (чотириста п`ятдесят) грн ОСОБА_1 повернуті ОСОБА_2 на прохання останнього.
В подальшому, ОСОБА_1, маючи єдиний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2, продовжував вчиняти дії, які спонукали останнього до передачі неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення у майбутньому дій із використанням свого службового становища.
Так, наприкінці червня 2013 року (точний час та місце не встановлене) ОСОБА_1 в ході спілкування з головним лікарем Демидівської ЦРЛ ОСОБА_4, переконавши останнього у неправомірності отримання ОСОБА_2 . соціальної допомоги, домовився про направлення ОСОБА_4 на адресу управління соціального захисту населення Демидівської районної державної адміністрації листа щодо призупинення виплат соціальної допомоги ОСОБА_2, з метою направлення його на повторне медичне обстеження на предмет вирішення питання про необхідність подальшого постійного стороннього догляду за ним.
Усвідомлюючи реальність неправомірних дій з боку ОСОБА_1 по припиненню виплати соціальної допомоги, 29 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 за місцем проживання останнього за адресою АДРЕСА_3, з проханням не припиняти здійснення законних виплат щодо нього, на що останній відповів, що про вирішення цього питання повідомить 01 липня 2013 року.
В цей час, ОСОБА_2 усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_1, щодо надання йому неправомірної вигоди, з метою недопущення порушень своїх прав та законних інтересів, вимушено погодився на протиправні дії ОСОБА_1, однак звернувся із відповідної заявою до правоохоронних органів.
01 липня 2013 року о 20:50 год. ОСОБА_1 двічі телефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 Під час першої розмови висловив погрозу виконання ним дій з використанням свого службового становища, а в другий раз домовився про їх зустріч.
В цей же день, на виконання попередньої домовленості, близько 21:13 год., знаходячись поблизу пожежної частини в смт Демидівка, що за адресою - смт Демидівка, вул .17 Вересня, 82, ОСОБА_1, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на отримання для себе неправомірної вигоди, неодноразово висловлював ОСОБА_2 вимогу про передачу йому в строк до 02 липня 2013 року неправомірної вигоди, збільшеної до 5900 (п`яти тисяч дев`ятсот) грн.
02 липня 2013 року близько 16:19 год. на виконання попередньої домовленості про передачу неправомірної вигоди, ОСОБА_2 зателефонував зі свого мобільного телефону до ОСОБА_1 та домовився про зустріч з останнім на вул. 17-го Вересня, 4, поблизу Демидівського районного відділення Ощадбанку. Однак, ОСОБА_1 свій намір отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_2 не довів до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки помітив спостереження за ним працівниками УСБУ в Рівненській області.
При ухваленні виправдувального вироку, судом зазначено, що проаналізувавши наявні в матеріалах кримінального провадження докази суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України ґрунтується лише на припущеннях, а ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому складу злочину передбаченого ст. 368 КК України.
Поряд з цим, першої інстанції дійшов висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 368 КК України не знайшло свого підтвердження, переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 не надано, а доводи сторони обвинувачення стосовно його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину є сумнівними.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
При цьому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у кримінальному провадженні не наведено доказів, які б підтверджували, що у діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 368 КК України.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування наведеного вказує, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України.
Апеляційним судом не надано належного обґрунтування свого висновку про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного кримінального правопорушення, у зв`язку із відсутністю покладених на нього організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій щодо прийняття рішення про призначення та припинення соціальних виплат.
Також, відсутні обґрунтування апеляційного суду щодо доводів прокурора щодо безпідставного висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 звернувся із заявою до правоохоронного органу про вимагання неправомірної вигоди у нього з метою ухилення від відповідальності безпідставно отриманих коштів у якості допомоги.
Вважає, що залишились не перевірені доводи прокурора про те, що згідно досліджених у справі доказів, обвинувачений ОСОБА_1 вступив у позаслужбові стосунки зі свідком ОСОБА_2, достовірно знаючи, що останній є психічно-хворою людиною, скористався його станом з метою одержання для себе неправомірної вигоди.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано доводів прокурора, що згідно показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (працівників департаменту соціального захисту населення Рівненської ОДА та Дубровицької РДА) підтверджується можливість ОСОБА_1 . за посадою вжити заходів щодо припинення соціальної виплати ОСОБА_2
Зазначає, що апеляційним судом не обґрунтовано свій висновок щодо неналежної оцінки судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав, що ним, на прохання ОСОБА_1 був підготовлений лист щодо призупинення виплат ОСОБА_2 .
Також вказує, що судом апеляційної інстанції зроблено необґрунтований висновок, що стороною обвинувачення не надано докази підтвердження фактичного проведення щодо ОСОБА_1 негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою із застосуванням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних записів для спостереження. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції визнавши недопустимою постанову прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину, не обґрунтував своє рішення щодо її недопустимості відповідно до вимог ст. 87 КПК України.
На думку прокурора, відсутність у провадженні постанови про призначення ОСОБА_11 процесуальним керівником не є порушенням вимог КПК України та не тягне за собою визнання доказів недопустимими, оскільки згідно відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) ОСОБА_11 було призначено процесуальним керівником у даному провадженні та він погоджував клопотання слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Крім того, у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що ОСОБА_1 підлягає виправданню в зв`язку із не підтвердженням йому обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, проте в резолютивній частині вироку суд виправдовує ОСОБА_1 у зв`язку із не доведенням вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України. Вказані висновки суду є суперечливими та перешкоджали ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Також вважає, що було порушено вимоги ч. 3 ст. 318, 371 КПК України.
Всупереч вимог ч.1 ст. 405, ч. 3 ст. 404 КПК України апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про дослідження доказів, які не були безпосередньо та повністю досліджені судом першої інстанції.
В запереченнях, поданих на касаційну скаргу захисник Курись О. П. в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, як законну і обґрунтовану.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні виправданий ОСОБА_1 та його захисник Курись О. П. заперечили проти касаційної скарги прокурора та просили в її задоволенні відмовити, зазначивши, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного злочину.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.