ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №2а-6851/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/475/18
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник Акціонерне товариство "Укргазвидобування") з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є ГУ ДФС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем допущено цілу низку грубих порушень норм чинного податкового законодавства України, що завдало шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були наявні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, яке набуло статусу податкового боргу та було розстрочено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка податкових розрахунків з питання своєчасності сплати угодженої суми грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ позивача, про що складено акт від 11.01.2012 №5/15-0-21/30019775 про порушення вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.7 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", п.57.1 ст.57, п.260.7 ст.260 розділу X Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати відповідних обов`язкових платежів за період з 30.11.2009 по 30.12.2011.
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено граничні строки сплати податкового зобов`язання, а саме: грошові зобов`язання з рентної плати за природний газ за період з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року погашались платником у період з грудня 2010 року по грудень 2011 року. Крім цього, рішеннями ДПС України від 12.10.2011 №№22,28,29,39 були скасовані рішення від 26.09.2011 №№9,13,16 про розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ,що видобувається в Україні, у зв`язку з порушенням умов погашення розстрочених податкових зобов`язань (податкового боргу).
Платником податковий борг з рентної плати за природний газ у загальній сумі 7547520,34 грн., по строку сплати 12.10.2011, фактично було сплачено 30.11.2011, тобто з порушенням строків сплати, передбачених п.4.7 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726.
На підставі акта перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2012 № 0000321501 до позивача застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ у сумі 2 434 530,67 грн., №0000331501 (у розмірі 20%) у сумі 4560640,04 грн.
Згідно з пунктами 4.6, 4.7 Порядку розстрочення(відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726,3 дня,наступного днем розірвання договору, а на розстроченні (відстроченні) суми, що залишились не сплаченими нараховується пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом. З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов`язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) та суму процентів,нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).
Підпунктом 260.1 статті 260 розділу X Податкового кодексу України встановленого базовим податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю. Розмір податкового зобов`язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу (п.260.2 ст.260 ПКУ). Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов`язань з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.260.3 ст.260 ПКУ).
Відповідно до п.260.5 ст.260 Податкового кодексу України платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: - за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; - за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.