ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №816/2390/17
адміністративне провадження №К/9901/4508/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя - Кукоба О.О.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцал М.І., Донець Л.О.)
у справі №816/2390/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Полтавській області (далі- ДФС) від 07.09.2017 №0008911405 та №0008921405.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу, що господарські операції, укладені між позивачем та його контрагентами реально не виконувались і мали безтоварний характер, тому у відповідача не було підстав для зменшення Товариству від`ємного значення суми податку на додану вартість, донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 07.09.2017 №0008911405 та № 0008921405.
Не погодившись із судовими рішеннями, ДФС звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт", ТОВ "Гравекс Плюс", ТОВ "Рейлтек", ТОВ "РТП "Таргет", ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" та ТОВ "Компанія "Пром-технологія" контролюючим органом складено акт від 01.09.2017 №28/16-31-14-05-09/37829260.
В акті первірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язання зі сплати ПДВ за листопад 2015 року у розмірі 193 170 грн., за грудень 2015 року на 3 561 795 грн. та завищення суми від`ємного значення за січень 2016 року у розмірі 2 263 974 грн.
На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017:
- №0008911405 про зменшення Товариству від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 2 263 974 грн.;
- №0008921405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 693 706,25 грн., з яких основний платіж - 3 754 965 грн., штрафні (фінансові) санкції - 938 741, 25 грн.
Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення ДФС обґрунтовує тим, що укладені між позивачем та його контрагентами договори купівлі-продажу, поставки та субпідряду на проведення будівельних робіт фактично не виконувались та не могли виконуватися через відсутність в остатнніх матеріально-технічної та кадрової бази, а їх документальне оформлення здійснювалось з метою формування податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентами укладено наступні господарські договори:
- купівлі-продажу товару від 01.11.2015, за умовами якого ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (Продавець) зобов`язувався передати у власність позивача (Покупця) будівельні матеріали;
- поставки від 09.11.2015, за умовами якого ТОВ "Рейлтек" зобов`язувалося передати у власність позивача будівельні матеріали;
- купівлі-продажу товару від 01.12.2015, за умовами якого ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (Продавець) зобов`язувалось передати у власність Позивачу (Покупець) будівельні матеріали;
- підряду від 01.12.2015, за умовами якого ТОВ "Компанія "Пром-технологія" (Підрядник) зобов`язалось виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті - Протитуберкульозний диспансер в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга);
- підряду від 01.11.2015 та від 01.12.2015, за умовами яких ТОВ "РТП "Таргет" (Підрядник) зобов`язалось виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті - Протитуберкульозний диспансер в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга).
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (далі- ПК України), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.