ПОСТАНОВА
Іменем України
24 травня 2019 року
Київ
справа №822/2427/16
адміністративне провадження №К/9901/39760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 (суддя - Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді: Сапальова Т.В. (головуючий), Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.) у справі №822/2427/16 за позовом Державного підприємства "Новатор" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Новатор" (далі - позивач, ДП"Новатор") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючи орган) про визнання неправомірною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка полягає у неподанні до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн; зобов`язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у відповідності до норм Податкового кодексу України було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року разом із заявою про бюджетне відшкодування на суму 210 830,00 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві платіжним дорученням №6978-07 на рахунок підприємства було перераховано 159 475,28 грн. На час звернення до суду за липень 2016 року залишилась невідшкодованою сума ПДВ у розмірі 51 355,00 грн. Відтак, податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 51 355,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 задоволено адміністративний позов:
- визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка полягає у не поданні до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн;
- зобов`язано Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку за липень 2016 року в розмірі 51 355,00 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що сума, яка вказана податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року, сформована із сум податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам, та порушень при її формуванні податковим органом не встановлено. Заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума у розмірі 51 355,00 вважається узгодженою відповідачем на підставі ч. 3. п. 200.10. ст. 200 ПК України з моменту закінчення граничного строку на проведення перевірки. Враховуючи, що в ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено неправильність розрахунків спірних сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування, та, як наслідок, наявність правових підстав щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2016 року в розмірі 51 335,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП"Новатор".
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Новатор" 18 серпня 2016 року електронною поштою надіслав на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, в якій задекларував суму від`ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, за липень 2016 року у розмірі 210 830,00 грн. Зазначена декларація була прийнята відповідачем і зареєстрована за номером №9148434278.
На підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в порядку статті 76, 21 вересня 2016 року працівниками Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ДП "Новатор" у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2016 року.
За результатами перевірки складена довідка у формі висновку №1495/28-10-41-01/22987900 від 21 вересня 2016 року, якою підтверджено правомірність визначення суми податку на додану вартість в розмірі 210 830,00 грн, та зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість декларації за липень 2016 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України.
На підставі отриманих від Центрального офісу з обслуговування великих платників висновків про суми відшкодування податку на додану вартість Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві перерахувало на рахунок позивача 159 475,28 грн відшкодування ПДВ.
Судами встановлено, що відповідачем не проводилась документальна перевірка стосовно залишку невідшкодованої суми (51 355,00 грн) за липень 2016 року, податкове повідомлення податковим органом не приймалось.
11 жовтня 2016 року не отримавши бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 51 355 грн позивачем на адресу відповідача було направлено лист №046/3788 щодо надання інформації стосовно причин невідшкодування зазначеної суми. Проте, відповідь на вказаний лист позивачу не надходила.
Вважаючи, що відповідачем протиправно у встановлені законом терміни не проведено документальну перевірку податкової звітності та не подано до органу, який здійснює казначейське обслуговування, висновку щодо відшкодування ДП "Новатор" узгодженої суми ПДВ, чим порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування судом попередньої інстанції обставин справи, зокрема контролюючий орган зазначає, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом складено висновок, яким встановлено, що податковий кредит та від`ємне значення сформовано за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників, походження товару яких встановити неможливо.
9. Позивачем не надано до суду касаційної інстанції заперечень на касаційну каргу контролюючого органу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1.Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14
Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
10.2 Підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78
Документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
10.3. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
10.4. Пункт 200.3 статті 200.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
10.5. Пункт 200.4 статті 200.