ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №826/9117/14
адміністративне провадження №К/9901/1530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
Суддів: Данилевич Н.А., Шевцова Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9117/14
за позовом ОСОБА_1
до Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича, Державної виконавчої служби України,
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Качура І.А., суддів - Келеберди В.І., Данилишина В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Аліменка В.О., суддів - Безименної Н.В., Кучми А.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича (далі - Голови ДВС України Сторожука Д.А.), Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідачів під час попередження позивача про вивільнення з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в частині надання йому пропозиції стосовно працевлаштування в іншому органі, а не в органі, в якому працює позивач, всупереч вимогам ст. 492 КЗпП України та з перевищенням повноважень, передбачених Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України 06.04.2014р. № 385/2011;
- визнати протиправними дії відповідачів щодо неврахування переважного права позивача на залишення на роботі, а отже недотриманні вимог статті 42 КЗпП України;
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо недотримання вимог статей 40, 49 КЗпП України в частині ненадання позивачу пропозиції стосовно працевлаштування на іншу роботу в Державній виконавчій службі України відповідно до професії чи спеціальності позивача під час вивільнення з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та з урахуванням вакантних посад станом на 19.05.2014 року;
- зобов`язати відповідачів запропонувати позивачу рівнозначну роботу за відповідною професією (спеціальністю) в відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з урахуванням вакантних посад станом на 19.05.2014р.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. 20 жовтня 2014 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:
- позов задовольнити частково;
- визнати протиправними дії Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича щодо пропонування ОСОБА_1 переведення на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області;
- визнати протиправною бездіяльність Голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича щодо не пропонування ОСОБА_1 іншої роботи в Державній виконавчій службі України;
- визнати протиправними дії відповідачів щодо неврахування переважного права позивача на залишення на роботі;
- зобов`язати Голову Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну роботу за відповідною професією (спеціальністю) в відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з урахуванням вакантних посад;
- у решті позовних вимог відмовити.
2.1. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також, що відповідачам не враховано переважне право позивача щодо залишення на роботі.
3. 13 травня 2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив:
- виправити описку у п. 5 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 р. у справі №826/9117/14;
- вважати вірним п. 5 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 р. у справі №826/9117/14 у такій редакції:
"Зобов`язати Державну виконавчу службу України запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну роботу за відповідною професією (спеціальністю) в відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з урахуванням вакантних посад".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 22 січня 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - залишити без задоволення;
- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - залишити без змін.
5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі скаржник просить:
- скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року;
- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.
7.2. Скаржник зазначає, що ДВС України дотримано вимог статті 492 КЗпП України під час попередження ОСОБА_1 про вивільнення з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в частині надання пропозиції стосовно працевлаштування.
7.3. Крім того, скаржник наголошує в касаційній скарзі, що ДВС України правомірно та в межах своєї компетенції запропоновано позивачу посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області.
8. Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної виконавчої служби України від 29.11.2013 № 796/к "Про призначення ОСОБА_1 " призначено ОСОБА_1 з 29.11.2013 року на посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної Виконавчої служби України.
10. Наказом Голови ДВС України Сторожука Д.А. від 13 травня 2014 року №39/2 введено в дію з 13 травня 2014 року нову структуру ДВС України та штатний розпис на 2014 рік ДВС України.
19 травня 2014 року на підставі статті 492 Кодексу законів про працю України Головою ДВС України Сторожуком Д.А . попереджено старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_1 про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю 21 липня 2014 року, про що свідчить відповідне попередження, копія якого міститься в матеріалах справи.
Позивачу запропоновано переведення на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області.
11. Позивач вважає, що відповідачами не дотримано порядку вивільнення працівників та допущено порушення норм трудового законодавства, а тому звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
12. Конституція України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.