ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №826/12019/15
адміністративне провадження №К/9901/25927/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Бояринцевої М.А. від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром Альянс" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопром Альянс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2015 року №0002772202.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Фабенс" (код ЄДРПОУ 39285132) у грудні 2014 року.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 13 травня 2015 року №2402/26-58-22-02/37441736, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2015 року №0002772202.
Застосувавши при вирішенні спору пункт 184.1 статті 184, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.8, 201.9 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частину першу статті 3 Господарського кодексу України, частини першу та п`яту статті 203, статтю 204, частину першу статті 207, частину першу та другу статті 215, частину першу статті 216, статтю 228 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що операції по поставці ТОВ "Фабенс" позивачу товарно-матеріальних цінностей (20 комплектів засувок шиберних) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети (використання у власній господарській діяльності) підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Фабенс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 лютого 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, які б підтверджували якість, технічний стан та походження продукції, фактичне її отримання Товариством; також посилається на те, що видаткова накладна, оформлена між сторонами угоди, не містить відомостей щодо місця її складання та даних особи, відповідальної за отримання товару.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фабенс" за період грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2015 року №2402/26-58-22-02/37441736, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 110400,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Фабенс" без їх належного документального підтвердження. Також контролюючий орган посилався на податкову інформацію щодо відсутності об`єктів оподаткування по операціях з придбання/продажу товарів (послуг) та необхідних ресурсів, отриману за результатами податкового контролю контрагента.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року №0002772202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 165600,00 грн., у тому числі за основним платежем - 110400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55200,00 грн.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.