ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №806/2699/16
адміністративне провадження №К/9901/39731/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М. від 25.10.2017 у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач/Управління), в якому, з урахуванням зави про зменшення позовних вимог від 09.03.2017, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 №0013741300 на суму 3753,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки перерахування сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати працівникам Підприємства проводилися своєчасно, то застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України є протиправним.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки платежі з податку на доходи фізичних осіб, які здійснювалися Підприємством разом із виплатою заробітної плати, однак на підставі приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховувалися відповідачем в рахунок погашення вже існуючої попередньої заборгованості з цього податку, то такі дії слід вважати виплатою доходу без сплати податку на доходи фізичних осіб, а тому позивач як податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку на підставі статті 127 Податкового кодексу України у випадку ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, однак законодавчі підстави застосовувати штрафні санкції у разі зарахування контролюючим органом коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, законом не передбачено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційної скарги зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 87.9 статті 87, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, оскільки якщо виплата доходу передувала сплаті податку, то податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України. Крім того, вказує, що виплата найманим працівникам доходів у вигляді заробітної плати здійснювалася несвоєчасно.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки філії "Малинський Райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 відповідачем складено акт від 25.10.2016 №46/06-30-14-01/26193048, яким встановлено порушення: - підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 129.1.3 пункту 129.3 статті 129 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 03.02.2014 по 17.06.2016.
На підставі акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 №0013741300, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 16748,03 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13328,96 грн. та нараховано пеню у розмірі 3419,87 грн.
Не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням в частині застосування до позивача штрафу на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України за 13.04.2016 та за 10.05.2016 суму 3753,13 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду.
Так, відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.