ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №812/690/13-а
адміністративне провадження №К/9901/1467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Чиркіна С.М. від 15.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О. від 28.03.2013 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Промсистема" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Промсистема" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 року: - №0000062310 про донарахування податку на додану вартість у сумі 90671,00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 17070,00 грн.; - №0000052310 про донарахування податку на прибуток у сумі 125839,00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31459,75 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що твердження податкового органу щодо неспрямованості правочину між позивачем та його контрагентом - ПП "Іллекс Луганськ" на реальне настання правових наслідків є безпідставним та спростовується належним чином оформленими первинними документами.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі зазначає про хибність позицій судів попередніх інстанцій, відповідно до якої наявність вироку у кримінальному провадженні відносно посадової особи контрагента позивача - ПП "Іллекс Луганськ", яким встановлено, що він господарською діяльністю не займався, не виключає можливість вказаного суб`єкта господарювання мати реальні правовідносини щодо поставки товару із позивачем. Крім того, скаржник наголошує, що і первинні документи, надані позивачем, містять ряд недоліків, таких як відсутність на окремих товарно-транспортних накладних підписів, зазначення в податкових накладних в умовах поставки замість форм цивільно-правового договору зовсім інших відомостей.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2013 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 відновлено втрачене провадження у даній справі.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Шипуліної Т.М.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ "Промсистема" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, з 01.07.2010 по 31.12.2010 відповідачем складено акт від 13.12.2012 №2509/22/24053113, яким встановлено порушення: - пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90671,00 грн., а саме: за березень 2010 на суму 650,00 грн., за квітень 2010 на суму 11010,00 грн., за липень 2010 на суму 16090,00 грн., за серпень 2010 на суму 11000,00 грн., за вересень 2010 на суму 3494,00 грн., за листопад 2010 на суму 20900,00 грн., за грудень 2010 на суму 5132,00 грн., за січень 2011 на суму 22395,00 грн.; - п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 125839,00 грн., а саме: за І квартал 2010 у сумі 813,00 грн., за ІІ квартал 2010 у сумі 13762,00 грн., за ІІІ квартал 2010 у сумі 38230,00 грн., за IV квартал 2010 у сумі 73034,00 грн.
На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013: - №0000062310, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 90671,00 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 17070,00 грн.; - №0000052310, яким донараховано податок на прибуток у сумі 125839,00 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 31459,75 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).