ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №807/2011/16
адміністративне провадження №К/9901/31503/18
ВСТАНОВИВ:
Ужгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з платежу 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 26850,39 грн., яка станом на день звернення до суду є несплаченою та набула статусу податкового боргу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.
З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.201, за результатами якої складено акт від 04.02.2016 №119/07-01-17-01/3102213015, яким встановлено платником податків ФОП ОСОБА_1 не задекларовано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага у розмірі 127704,16 грн. за 2013 рік, та податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 21480,31 грн. не визначено, чим порушено пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 п. 177.11 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV.
На підставі вищевказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 №0004861701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26850,39 грн., з них основний платіж у розмірі 21480,31 грн. та штрафна санкція у розмірі 5370,08 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, однак лист був повернутий на адресу інспекції у відповідності до довідки Ф.20 "за закінченням терміну зберігання".
Податковим органом сформована податкова вимога від 05.05.2016 № 165-17, яка була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана ним - 21.05.2016.
Оскільки, відповідачем сума визначеного податковим органом грошового зобов`язання не була сплачена, останній звернувся за її стягненням до суду.
Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги мотивував рішення тим, що заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.