1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



23 травня 2019 року

Київ

справа №810/3961/14

адміністративне провадження №К/9901/1604/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу

Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта"

на постанову

Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року (суддя І.Г. Лиска)

та ухвалу

Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року (колегія у складі суддів: Я.М. Собків, Л.П. Борисюк, В.Ю. Ключкович)

у справі

810/3961/14

за позовом

Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта"

до

Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 березня 2014 року №0001601701,


ВСТАНОВИВ:



Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" (далі - ДП ПАТ "Оболонь" "Пивоварня Зіберта") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 25 березня 2014 року №0001601701, яким застосовано по позивача штрафні санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 59457,73 грн.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що позивачем своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до бюджету, що підтверджується платіжними документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні спірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25 березня 2014 року №0001601701, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Водночас, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача в обґрунтування дотримання ним строків сплати податкового зобов`язання з єдиного внеску на лист від 16 жовтня 2013 року № 766, відповідно до якого позивач звертався до відповідача щодо зарахування коштів, сплачених згідно із платіжними дорученнями від 02 жовтня 2013 року № 3772, від 09 жовтня 2013 року № 3802, від 15 жовтня 2013 року № 3842, від 15 жовтня 2013 року № 3843, від 15 жовтня 2013 року № 3844, від 15 жовтня 2013 року № 3845, від 15 жовтня 2013 року № 3846, від 15 жовтня 2013 року № 3847, від 15 жовтня 2013 року № 3848, від 15 жовтня 2013 року № 3867 на рахунок № НОМЕР_1, оскільки реквізити платіжних доручень, зазначених в листі, і платіжних доручень, зазначених в зворотньому боці облікової картки позивача за платежем єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності є різними.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Здебільшого доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 16 грудня 1997 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД №195309, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00№475685 та Довідкою АБ №577529 з ЄДРПОУ.

З 02 по 15 жовтня 2013 року позивач сплатив кошти по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області №37192021001039 по 10 платіжним дорученням на загальну суму 640985,00 грн.

16 жовтня 2013 року позивачу стало відомо, що органами виконавчої влади був змінений номер рахунку для сплати єдиного соціального внеску з № НОМЕР_2, який закріплений за Управлінням Пенсійного фонду України в місті Фастові на рахунок № НОМЕР_1, який закріплений за Васильківською ОДПІ.

Цього ж дня, ДП ПАТ "Оболонь" "Пивоварня Зіберта" звернулось з листом №766 до відповідача про зарахування коштів єдиного соціального внеску, що були сплачені на рахунок № НОМЕР_2 управління пенсійного фонду України в місті Фастові в період з 02 по 15 жовтня 2013 року на відкритий новий рахунок НОМЕР_1 відповідача.

Починаючи з 17 по 30 жовтня 2013 року інші суми єдиного соціального внеску позивач сплатив по 8 платіжним дорученням на рахунок Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №37197101001035 за кодом платежу №101, що в цілому склало 253824,00 грн.

25 березня 2014 року відповідач згідно рішення №0001601701 застосував до позивача штраф та нарахував пеню на загальну суму 59457,73 грн. за період з 22 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

За даними облікової картки позивача (зворотній бік) за платежем єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, станом на 16 жовтня 2013 року у позивача утворилась недоїмка у розмірі 551404,45 грн.

В подальшому, позивачем було здійснено сплату зазначеної суми відповідно до платіжних доручень від 23 жовтня 2013 року № 3961, від 24 жовтня 2013 року № 3997, від 25 жовтня 2013 року № 3999, від 29 жовтня 2013 року № 4030, від 30 жовтня 2013 року № 4053, від 31 жовтня 2013 року № 2.

Загальна сума штрафу та пені 59457,73грн. була сформована на підставі вищевказаних платіжних доручень, що підтверджується карткою обліку (КОРО) по позивачу з платежу "єдиний соціальний внесок за 2013 рік".

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону №2464-VI).


................
Перейти до повного тексту