ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №607/13241/15-а
адміністративне провадження №К/9901/4766/18
ВСТАНОВИВ:
В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2015 №0030/40300/15.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що до митного оформлення товарів, які ним ввозились на територію України жодного відношення немає, оскільки є лише перевізником, що також підтверджується і самими митними деклараціями та Митницею. Крім цього, вважає, що відповідачем пропущено шестимісячний строк в межах якого на нього могло бути накладено відповідне стягнення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову справі про порушення митних правил №0030/40300/15 від 21.04.2015, винесену заступником начальника Митниці Саварин А.Л., стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 12 691 грн. 38 коп.
При цьому судом апеляційної інстанції вказаною ухвалою було постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС 2009,70 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: "Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371".
Рішення мотивовано тим, що позивач виконував лише функцію перевізника (водія), а відповідно не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого. Більше того, ОСОБА_1 уже було притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 483 МК України згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2015 у справі №607/7904/15-п, яка набрала законної сили. Такою, було підтверджено вину позивача саме у переміщені товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо його митної вартості.
Суд апеляційної інстанції стягнув визначений розмір судового збору на підставі ухвали від 21.12.2015, згідно якої було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до дня розгляду справи.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що позивач є суб`єктом застосованої до нього фінансової санкції спірною постановою. Крім того, відповідач ставить перед касаційним судом питання зобов`язання Казначейства повернути Митниці надміру сплачений судовий збір, який помилково був стягнутий судом апеляційної інстанції, виходячи із суми фактично сплаченого позивачем розміру судового збору до суду першої інстанції.
У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил №0030/40300/15 від 21.04.2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 12 691,38 грн.
Вказаному акта індивідуальної дії передували події, згідно із якими позивач, будучи перевізником (водієм) ПП "Вестерн-М", через митний пропуск "Шегині-Медика" митного поста "Шегині" Львівської митниці, ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вантажний автомобіль "CITROEN JUMPY" 2004 року випуску № кузова НОМЕР_1 (далі - вантажний автомобіль). Вказаним підприємством через митного брокера заявлено до митного контролю та митного оформлення в митному режимі "імпорт" вантажний автомобіль загальною фактурною вартістю 1500 євро (15672,68 грн.), у зв`язку із чим визначені ввізне мито - 1755,34 грн. та ПДВ - 3861,75 грн.
При цьому, за наслідками проведеної Митницею перевірки, дійсна вартості наданого до розмитнення вантажного автомобіля, товару, становила 30773,60 грн. Відповідач дійшов до висновку, згідно якого позивач у справі, намагався завести на митну територію України придбаний Підприємством товар (вантажний автомобіль), за значно вищою ціною порівняно із ціною, яка була задекларована митним брокером, що стало наслідком недостачі по сплаті до бюджету митних платежів усього на суму 4230,46 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою Митниці є предметом розгляду судами в даній справі, яку визнано неправомірною та скасувано з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Верховний Суд зазначає, що адміністративне правопорушення складається з чотирьох обов`язкових елементів: суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона.
У відповідності до приписів статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Об`єктивною стороною правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (стаття 485 Митного кодексу України) є дії, які полягають у зменшені розміру митних платежів за імпортований товар на територію України, підприємством, якому він лише надавав послуги водія по перевезенню вантажного автомобіля.
Тобто, обсяг повноважень позивача в даних правовідносинах обмежуються лише завданнями, які були поставлені Підприємством, про перевезення вантажного автомобіля на митну територію України. Такі обставини були встановлені постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2015 у справі №607/7904/15-п, де позивача як водія притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 483 МК України.
Доказів про те, що супровідні документи на такий автомобіль та похідні від них документи первинного обліку, інформація з яких, в тому числі, митна вартість товару, подавалась митним брокером для розмитнення такого товару створювались позивачем, матеріали справи не містять. Вказані обставини не були спростовані під час розгляду та вирішення даної справи.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд, враховуючи свою позицію, що була висловлена у аналогійній справі (постанова від № К/9901/45631/18 від 14.11.2018), погоджується із позицією судів попередніх інстанцій та вважає, що на позивача у даному разі не може бути накладено фінансову санкцію, яка передбачена спірною у даній справі постановою.
Разом з тим, Верховний Суд вважає помилковим рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних відшкодувань Митниці суми судового збору, яка, на його думку мала бути нею сплачена, - суб`єктом владних повноважень, під час оскарження постанови суду першої інстанції в цій справі, виходячи із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, за змістом статті 7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 КАС України).
Так, частиною 1 статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до апеляційної скарги встановлено статтею 187 КАС України, відповідно до частини 6 якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
За змістом частини 3 статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частиною 1 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.