ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №810/5633/14
адміністративне провадження №К/9901/5650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній перегляд касаційної скарги приватного підприємства "ВІВ"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Пилипенко О.Є., Романчук О.М.)
у справі № 810/5633/14
за позовом Приватного підприємства "ВІВ"
до Ставищенського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ
У березні 2013 року Приватне підприємство "ВІВ" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ставищенського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200 та №0000062200.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу, що господарські правовідносини позивача з його контрагентами не мали реального характеру та носили безтоварний характер, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було правових підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, а також підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ВІВ" відмовлено.
Рішенням Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2014 року касаційну скаргу приватного підприємства "ВіВ" задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
За наслідками повторного розгляду справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 (суддя - Балаклицький А.І.), адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200 та №0000062200; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВіВ" сплачений судовий збір у розмірі 2 328 грн. 41 коп.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 апеляційну скаргу ДПІ задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Підприємство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2014. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, не давши при цьому належної оцінки наданим позивачем доказам.
ДПІ відзиву на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2015 відкрито касаційне провадження.
18.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.
За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 №47/220/31542453.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:
- ст. 5 та ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 97 894 грн., за 1 квартал 2010 - на суму 16 250 грн., за 2 квартал 2010 - на суму 247 406 грн., за 3 квартал 2010 - на суму 148 436 грн., за 4 квартал 2010 - на суму 91 251 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 215 876 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 66 150 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 29 150 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 121 374 грн.;
- ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело за заниження позивачем податку на додану вартість всього в сумі 867 172 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 24 083 грн., за грудень 2009 року в сумі 54 232 грн., за січень 2010 року в сумі 1 005 грн., за березень 2010 року в сумі 11 730 грн., за квітень 2010 року в сумі 55 800 грн., за травень 2010 року в сумі 27 935 грн., за червень 2010 року в сумі 114 190 грн., за липень 2010 року в сумі 118 095 грн., за вересень 2010 року в сумі 654 грн., за жовтень 2010 року в сумі 123 грн., за листопад 2010 року в сумі 1 936 грн., за грудень 2010 року в сумі 70 942 грн., за квітень 2011 року в сумі 25 710 грн., за травень 2011 року в сумі 54 266 грн., за червень 2011 року в сумі 107 742 грн., за серпень 2011 року в сумі 31 235 грн., за вересень 2011 року в сумі 26 287 грн., за грудень 2011 року в сумі 25 348 грн., за липень 2012 року в сумі 115 594 грн.
- ст. 15 та ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", оскільки позивачем в підзвітний період не нараховувався комунальний податок, в результаті чого позивачем було занижено зазначений податок всього на суму 59, 50 грн., в тому числі за IV кв. 2009 року на суму 11, 90 грн., І кв. 2010 року на суму 11, 90 грн., І кв. 2010 року на суму 11, 90 грн., ІІІ кв. 2010 року на суму 11, 90 грн., ІV кв. 2010 року на суму 11, 90 грн.;;
- ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки позивачем у підзвітний період не подавались обов`язкові розрахунки комунального податку за період з 0.10.2009 по 31.12.2010;
- ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було надано до перевірки всього пакету документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, необхідних для проведення перевірки у зв`язку з їх втратою.
На підставі акту, 25.02.2013 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 939 144, 75 грн. (788 857 грн. - за основним платежем; 150 287, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 1 092 072, 25 грн., з яких: 935 893 грн. - за основним платежем; 156 179, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000052200, яким до позивача застосовано адміністративний штраф за порушення п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в розмірі 510 грн.;