ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №826/10998/15
адміністративне провадження №К/9901/27007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 (суддя Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Спорт Лаб" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 №156826552208.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. ТОВ "Спорт Лаб" просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій і прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, реальність господарських операцій повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судами не вжито заходів для повного з`ясування всіх обставин справи, не повно досліджено на оцінено докази, неналежно встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, вказаними діями суди порушили норми процесуального права, зокрема статтю 11, 138 КАС України. Позивач зазначає, що ознак фіктивності у діяльності ТОВ "ЮКК "Зевс" фактично встановлено не було, посилання відповідача на кримінальне провадження стосовно директора ТОВ "ЮКК "Зевс" за ознаками злочинів, таких як розбій, вимагання, незаконне позбавлення волі - жодним чином не стосуються господарської діяльності.
Позивач стверджує, що з огляду на доведеність реальності господарської операції та відсутність у діяльності ТОВ "ЮКК "Зевс" ознак фіктивності, ТОВ "Спорт Лаб" вірно визначено податковий кредит з податку на додану вартість, а отже податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019 попередній розгляд справи призначено на 21.05.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ЮКК "Зевс" за період з 01.05.2014 по 31.05.2014.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2014 №994/26-55-22-08/37634570, згідно якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЮКК "Зевс" за травень 2014 у сумі 70000,00грн.
На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення 12.11.2014 №156826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 70000,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 17500,00грн.
За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що позивачем не доведено реальне виконання сторонами, зокрема, у травні 2014 року, договору від 01.03.2014№2014.03/01-1 укладеного з ТОВ "ЮКК "Зевс". Суди дійшли висновку, що докази, наведені позивачем, не спростовують висновків акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Згідно положень статті 1 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.