ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №815/662/16
адміністративне провадження №К/9901/27722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 (суддя Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя Димерлій О.О., судді: Домусчі С.Д., Єщенко О.В.) у справі №815/662/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" звернулося до адміністративного суду з позовом до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2016 №0000142201.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Улюс" з огляду на відсутність належного документального підтвердження реальності укладених правочинів та дійного виконання договірних відносин. Суди дійшли висновку, що відносини між позивачем та його контрагентами спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №815/662/16, прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, частини четвертої та п`ятої статті 11, частини першої статті 69, частини четвертої статті 70, частини другої статті 71, статей 133, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність включення до складу витрат за 2014 рік суми витрат за товар (пшениця, ріпак) придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енокс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Улюс" на підставі видаткових накладних. Позивач вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про безтоварність проведених операцій є необґрунтованим та безпідставним, оскільки належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом товару (пшениця, ріпак), в повній мірі підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Також позивач вказує, що відсутність довідки сільгоспвиробника та товарно-транспортних накладних, не може бути доказом відсутності фактичного виконання договірних відносин, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов`язку щодо необхідності надання суб`єктом господарювання відповідних довідок на підтвердження правомірності формування витрат. Позивач стверджує про наявність всіх доказів по ланцюгу походження товару, етапи його зберігання та перевезення від виробника до відвантаження зазначеного товару на експорт. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" вказує, що відповідачем не доведено наявність складу порушення вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Товариство вважає, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях без врахування доводів та доказів наданих позивачем, рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановленні за результатом розгляду даної справи підлягають скасуванню.
Іллічівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" у справі №815/662/16.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/662/16 (К/9901/27722/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 17.05.2019 матеріали адміністративної справи №815/662/16 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 21.05.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.12.2015 по 16.12.2015 посадовими особами Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати до бюджету держави усіх передбачених діючим законодавством податків та зборів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Улюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енокс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріма-2014", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскаль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеррайс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велюкс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарум-2014" за період з 31.01.2014 по 31.03.2015, та по здійснених фінансово-господарських операціях з Приватним підприємством "Ан-Транс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2013 рік.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 4244461,00грн. (у тому числі за 2014 рік в сумі 4244461,00грн.)
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2015 №2136/15-03-22-01-0302/36769908 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2016 №0000142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5305576,00грн. (в тому числі: 4244461,00грн. за основним платежем, 1061115,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Улюс" з огляду на безтоварний характер поведених взаємовідносин та відсутність належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між сторонами. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки довідок сільгоспвиробників на фірмовому бланку підприємств, завірених мокрими печатками, що є свідченням порушення умов укладених між сторонами договорів купівлі продажу сільськогосподарської продукції; ненадання сертифікатів якості товару; ненадання довідок торгівельно-промислової палати або органу місцевого самоврядування про статус постачальників та копій свідоцтв про реєстрацію постачальників платниками податку на додану вартість зі спеціальним режимом; ненадання інформації про комплектність поставленої продукції, що, за висновками перевіряючих, унеможливлює встановити виробника товару та дослідити весь ланцюг постачання. Також відповідач вказує, що позивачем до перевірки було надано не в повному обсязі затребувані відповідачем товарно-транспортні накладні, а деякі з наданих товарно-транспортних накладних оформлені з порушенням положень податкового законодавства, що ставить під сумнів фактичне здійснення транспортування придбаного позивачем товару. На думку суб`єкта владних повноважень, у позивача відсутні об`єкти оподаткування при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Улюс".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.