ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №810/2264/17
адміністративне провадження №К/9901/49208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суінжбуд" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 (суддя - Панченко Н.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) у справі №810/2264/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суінжбуд" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суінжбуд" (далі - ТОВ "Суінжбуд") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) від 27.12.2016 №0009011403.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту за наслідками придбання транспортних послуг у ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М" є необґрунтованими, оскільки здійснення договірних відносин підтверджується у відповідності до вимог чинного законодавства належними первинними документами. При цьому, відповідачем не наведено доказів на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ "Суінжбуд" та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак вважає твердження податкового органу про заниження ТОВ "Суінжбуд" податкових зобов`язань з податку на додану вартість необґрунтованими.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Суінжбуд" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Суінжбуд" зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень. Вирішуючи даний спір в обґрунтування мотивів суди попередніх інстанцій послалися на наявність встановлених судами в інших справах обставин вини посадових осіб контрагентів позивача за спірними правовідносинами. Однак, твердження про встановлення винності діяння ОСОБА_1 , що ґрунтуються на ухвалі Таращанського районного суду Київської області від 09.02.2017 за відсутності вироку суду протирічить частині 1 статті 62 Конституції України. Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 30.03.2017 щодо ОСОБА_2 не є належним доказом на підтвердження відсутності реальності спірних правочинів, оскільки не вказує про заперечення особи, яка від імені ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М" підписала договори з позивачем, від факту їх підписання, участі в створенні та діяльності цих підприємств.
У відзиві на касаційну скаргу Білоцерківська ОДПІ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Білоцерківською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Суінжбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль", ТОВ "Слобода М", ТОВ "ТКМ і ДМ", ТОВ "Відродження ЗГП" за період з 01.01.2014 по 13.07.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.12.2016 №987/10-02-14-03/38084862/108, в якому відображено висновок про порушення позивачем абзаців 1 та 2 пункту 198.6 статті 198, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 59695,00 грн. з огляду на відсутність документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М".
На підтвердження таких висновків контролюючий орган посилався на показання директора ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М" Денисюка В .О ., який у ході допиту у рамках кримінального провадження визнав, що керівництво вказаними підприємствами здійснював лише номінально, будь-яких бухгалтерських документів від імені очолюваних ним підприємств не підписував.
Також контролюючий орган зазначає, що вироком Кагарлицького районного суду Київської області у кримінальній справі №368/410/17 засновника контрагентів позивача - ТОВ "Слобода М", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" визнано винним у фіктивному підприємництві, а саме, придбанні ТОВ "Слобода М", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" з метою прикриття незаконної діяльності.
Викладені обставини контролюючим органом були розцінені як доказ укладення позивачем правочину з ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М" без мети настання відповідних правових наслідків, та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов`язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.
На підставі названого акта перевірки, Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0009011403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 74619,00 грн., у тому числі за основним платежем - на 59695,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 14924,00грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що директором ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М" ОСОБА_1 . заперечується факт підписання первинних бухгалтерських документів за спірними господарськими операціями, матеріали справи не містять доказів на підтвердження схвалення укладених третіми особами правочинів від імені ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М", відтак надані позивачем документи на підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ "АТП 1981", ТОВ "Кагарлик Агро Артіль" та ТОВ "Слобода М", не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають імперативним вимогам щодо їх складання і підписання повноважною особою платника податків, а тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування податкового кредиту.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).