ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №2а-1291/12/2070
адміністративне провадження №К/9901/762/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Ізовітової - Вакім О.В. від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Водолажської Н.С., суддів Філатова Ю.М., Тацій Л.В. від 06 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпак" до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпак" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року: №0011012340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 925263,50 грн. (816680,00 грн. за основним платежем та 108583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0011002340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 877090,00 грн. (560967,00 грн. за основним платежем та 316123,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "Тандерон", ПП "Співдружність-Кентавр", ПП "Сапсан", ТОВ Фірма "Ліон" та ТОВ "Трубопласт Україна" у період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2011 року. Також суд першої інстанції перевіряв дотримання позивачем порядку формування у II кварталі 2011 року суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року №0011012340 та №0011002340.
Застосувавши пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №334/94-ВР), пункт 1.7 статті 1, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.1.2 пункту 7.1, підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР), підпункти 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "Тандерон", ПП "Співдружність-Кентавр", ПП "Сапсан", ТОВ Фірма "Ліон" та ТОВ "Трубопласт Україна") є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про безтоварний характер здійснених операцій, й, до того ж, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства визнав передчасними, оскільки такі були зроблені без аналізу первинних документів, які складалися за результатами вчинення Товариством операцій із контрагентами, у зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами.
Крім того судом встановлено дотримання позивачем визначеного пунктом 146.12 статті 146 ПК України десятивідсоткового ліміту суми, що віднесена Товариством до витрат, пов`язаних з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів.
Харківський апеляційний адміністративний суд, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, ухвалою від 06 грудня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами (первинними документами), а також залишення судами поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача інформації, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством. Інших доводів, зокрема стосовно порушення позивачем порядку формування суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, касаційна скарга не містить.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2011 року за результатами якої складено акт від 19 грудня 2011 року №2871/234/31977279, в якому встановлено порушення позивачем вимог: підпунктів 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону №334/94-ВР, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 ПК України, що привело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2009 року, I-III квартали 2010 року, I-II квартали 2011 року на загальну суму 816678,0 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за грудень 2009 року, січень, квітень-серпень 2010 року, січень-березень, травень 2011 року на загальну суму 592308,0 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "Тандерон", ПП "Співдружність-Кентавр", ПП "Сапсан", ТОВ Фірма "Ліон" та ТОВ "Трубопласт Україна". На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на: акт №2584/234/35971265 від 15 листопада 2011 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Брокер-класік" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 19 червня 2008 року по 15 листопада 2011 року, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність об`єктів оподаткування; аналіз бази "Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", яким встановлено розбіжність показників Товариства з ТОВ "Тандерон", ПП "Співдружність-Кентавр" та ПП "Сапсан" (звіти підприємств "не визнані як податкова звітність"); акт №3762/2305/31092608 від 19 серпня 2011 року, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Сапсан"; акт №2843/23-212/30590155 від 31 серпня 2011 року про результати перевірки ТОВ фірма "Ліон", в якому встановлено нікчемність правочинів та відсутність об`єктів оподаткування; акт №3017/23-3/37189531 від 22 серпня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трубопласт Україна", у якому встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємством та ведення господарської діяльності.
Також відповідач дійшов висновку про порушення Товариством пункту 146.12 статті 46 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму витрат на ремонт та поліпшення основних засобів у II кварталі 2011 року у розмірі 348000 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом №334/94-ВР.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.