ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2019 року
Київ
справа №822/4155/15
адміністративне провадження №К/9901/25831/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Гонтарука В.М., Білої Л.М. від 25 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, третя особа - фермерське господарство "Подільський аграрій-2014" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2015 року №4611-17.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що земельні ділянки загальною площею 122,1949 га, які знаходяться на території Антонінської селищої ради Красилівського району, на підставі договорів передані ним в суборенду фермерському господарству "Подільський аграрій-2014" й останнє подає до Інспекції податкову звітність з плати за землю та сплачує оренду плату у строки та розмірі, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а тому вважає протиправним нарахування йому податкового зобов`язання із орендної плати за такі земельні ділянки.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що згідно положень статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельних ділянок, а не фермерське господарство "Подільський аграрій-2014", якому передані в суборенду земельні ділянки, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю, є законним.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2015 року №4611-17.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фермерське господарство "Подільський аграрій-2014" є землекористувачем земельних ділянок на підставі договорів суборенди, а отже й платником податку згідно статті 269 ПК України та зобов`язано сплачувати орендну плату за користування землею.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на неправильне застосування апеляційним судом пункту 288.2 статті 288 ПК України, оскільки цією нормою законодавець поклав обов`язок сплати орендної плати саме на орендаря земельної ділянки, незалежно від того чи передана така в суборенду. Також зазначає про залишення поза увагою обставин нарахування Інспекцією позивачу орендної плати за 2015 рік за усі земельні ділянки державної та комунальної власності, передані йому в оренду, в суборенду з яких передана лише певна частина.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 грудня 2012 року між Красилівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Даним договором Красилівська РДА (орендодавець) передала ОСОБА_1 (орендар) в довгострокове платне користування земельні ділянки (землі резерву та запасу) за межами населених пунктів на території Антонінської селищної ради Красилівського району. Загальна площа земельних ділянок становить 122,1949 га.
В подальшому, 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Подільський аграрій-2014" (суборендар) укладено договір суборенди, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку (землі резерву і запасу), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Антонінської селищної ради Красилівського району.
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору суборендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки землі в сумі 2161,61 грн. в рік шляхом перерахування коштів на р/р НОМЕР_1 , банк УДКСУ у Красилівському районі, МФО 815013, код призначення 13050500. Сторони погодили, що суборендна плата сплачується безпосередньо до державного бюджету як орендна плата визначена договором оренди земельної ділянки, укладеного між Красилівською РДА та ОСОБА_1 від 07 грудня 2012 року.
11 травня 2015 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №4611-17, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати в розмірі 60573,25 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон " 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.