ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3177/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу "Темп - 14",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Бойко Р.В.)
від 30.08.2018,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Буравльов С.І., судді - Зубець Л.П., Пашкіна С.А.)
від 04.02.2019,
за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал",
до житлово - будівельного кооперативу "Темп - 14",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Київенерго",
про стягнення 341 397,71 грн,
В С Т А Н О В И В:
у березні 2018 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" 249 272,78 грн заборгованості за послуги з водопостачання і водовідведення, 51 381,07 грн інфляційних втрат, 10 894,59 грн 3% річних, 4 921,99 грн пені та 24 927,28 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 8848/4-02 від 09.01.2001 позивачем надано відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2015 до 31.12.2017. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати цих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача з 3 % річних, інфляційними втратами та штрафними санкціями.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення.
Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції: " 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 37; ідентифікаційний код 22894943) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 249 272 (двісті сорок дев`ять тисяч двісті сімдесят дві), 78 основного боргу, 51 345 (п`ятдесят одна тисяча триста сорок п`ять),06 грн інфляційних втрат, 10 894 (десять тисяч вісімсот дев`яносто чотири),59 3% річних, 4921 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять одна),99 пені, 24927 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім),28 грн штрафу та 5120 (п`ять тисяч сто двадцять),41 грн судового збору за подання позовної заяви. 3. В іншій частині позову відмовити".
Здійснено розподіл судового збору.
19.03.2019 житлово - будівельний кооператив "Темп - 14" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що господарські суди помилково прийняли як доказ копії актів зняття показань з приладів обліку, які були складені та підписані позивачем та третьою особою - ПАТ "Київенерго", оскільки, вказані акти доводять факт надання позивачем послуг третій особі, а не відповідачу. Стверджує, що обсяг наданих послуг за вказаними актами не відповідає зазначеним у розрахунку позивача обсягам; абонентський код не відповідає коду, що наведений позивачем у розрахунку. Зазначає, що зняття показань з приладів обліку у цьому випадку відбувалося з порушенням п. 3 договору, адже відбувалося не за приладом обліку, що знаходиться на межі балансової належності сторін, а у виносному бойлері за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 45, від якого споживають гарячу воду кілька абонентів. У вказаному виносному бойлері знаходиться межа балансової належності позивача та третьої особи ПАТ "Київенерго". Факт прийняття послуги третьою особою не породжує для відповідача прав та обов`язків (як взагалі так і визначених у актах розмірах). Посилається і на те, що не може бути прийнята як доказ надання послуг з водовідведення і надана ПАТ "Київенерго" інформація про обсяги наданої гарячої води відповідачу, оскільки такі обсяги відповідачем та позивачем не погоджені, відповідні первинні документи (акти) в матеріалах справи відсутні. Вважає, що апеляційний суд при підрахунку заборгованості припустився арифметичної помилки. Вказує на те, що, оскільки, відповідач не отримував документів від позивача, він був позбавлений можливості виконати умову п. 3.7 договору і послуги не можуть вважатися безумовно прийнятими відповідачем. Не маючи платіжних документів від позивача, відповідач, керуючись п. 6.5 договору, здійснював оплату, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води, яка була зафіксована належним чином актами зняття показань з приладу обліку по холодній воді та її стокам. Стверджує, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується оплата за кодом 1-878 на загальну суму 421 597,38 грн. Посилається на те, що судами не враховано платіжні доручення на загальну суму 42 274,73 грн та, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня. Оскільки, будь-яка заборгованість у відповідача відсутня, то немає підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України та санкцій за порушення грошового зобов`язання.
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" стверджує, що факт надання відповідачу послуг підтверджується належними доказами. Оскільки ЖБК "Темп - 14" отримував зазначені послуги (зокрема, відведення стоків гарячої води), то він зобов`язаний їх оплатити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/8730/18). Стверджує про наявність у відповідача заборгованості у сумі 42 274, 73 грн за кодом абонента 1 - 878. Посилається на правомірність висновків апеляційного суду про те, що відсутність платіжних документів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від встановленого законодавством та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасно сплачувати фактично спожиті послуги; відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити, проте не повідомлено про це позивача у встановленому порядку. Вважає, що відповідач намагається заплутати суду і навмисно затягує розгляд справи. Посилається на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 910/22129/16. Просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 04.02.2019 без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 09.01.2001 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) і житлово-будівельним кооперативом "Темп-14" (абонент) було укладено договір № 8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від абонента каналізаційні стоки, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.
Згідно з п. 3.1 договору № 8848/4-02 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками постачальника.
У п. п. 3.6, 3.7 договору № 8848/4-02 сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем надання відповідачу послуг з водопостачання і водовідведення на загальну суму 507 505, 75 грн за період з 01.02.2015 до 31.12.2017 (за кодом 1-878 (холодна вода+стоки) вартістю 421 597, 38 грн та за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) у сумі 85 908, 39 грн. З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку вбачається, що ЖБК "Темп-14" частково виконав свої зобов`язання з оплати наданих ПрАТ "АК "Київводоканал" послуг, які обліковуються за кодом 1-878 (сплачено 379 322, 65 грн). Таким чином у відповідача наявна заборгованість з оплати послуг водопостачання холодної води та прийняття стоків у сумі 42 274, 73 грн та неоплаченими є послуги за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) на суму 85 908,39 грн. Однак, взявши до уваги те, що рахунок ЖБК "Темп-14" НОМЕР_1 було закрито ще у 2006 році, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач не міг одержати платіжні повідомлення ПрАТ "АК "Київводоканал" та, що станом на дату розгляду цієї справи у ЖБК "Темп-14" не виник обов`язок з оплати цих послуг. Встановивши, що відповідачем не прострочено свого грошового зобов`язання за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з нього основного боргу і застосування такої міри відповідальності як нарахування 3% річних, інфляційний витрат, а також стягнення штрафних санкцій.
Скасовуючи частково рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем доведено надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 507 505,77 грн за період з 01.02.2015 до 31.12.2017 (облікованої ПрАТ "АК "Київводоканал" за кодом 1-878 (холодна вода+стоки) вартістю 421 597,38 грн, з яких сплачено 379 322,65 грн, а також облікованої за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) у сумі 206 998,05 грн). Оскільки ЖБК "Темп-14" оплатив послуги, які обліковуються за кодом 1-878 на суму 379 322,65 грн, а послуги за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) на суму 206 998,05 грн не були оплачені відповідачем, апеляційний суд стягнув з відповідача 249 272,78 грн основного боргу за надані послуги за період з 01.02.2015 по 31.12.2017, а також 4 921,99 грн пені, 24 927,28 грн штрафу згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору та 51 345,06 грн інфляційних втрат і 10 894,59 грн 3 % річних.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що обсяг водопостачання, тарифи та строки оплати за отримані послуги були відомі відповідачу. А відсутність платіжних документів не звільняє відповідача від встановленого законодавчо та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасно сплачувати фактично спожиті послуги. Крім того, відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити та не повідомлено про це позивача у встановленому порядку.
Проте, повністю погодитися з такими висновками господарських судів не можна з огляду на таке.
За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.