ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/18618/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
представник позивача (відповідача за зустрічним позовом)- Ковалик В. В.
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"
представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Собко О. В.
третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
представник третьої особи-1 - Грицик А. С.
третя особа-2 - Національний банк України
представник третьої особи-2 - Софін О. В.
третя особа-3 - ОСОБА_1
представник третьої особи-3 - Гук О. О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 (суддя Демидов В. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Дідиченко М. А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1. про стягнення 215 750 530, 55 грн та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про стягнення збитків у розмірі 49 366 956,50 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 24.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Відповідач) за участю третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) та Національного банку України (далі - Третя особа-2, НБУ) з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 (далі - Кредитний договір) та додатковими договорами до нього на загальну суму 215 750 530,55 грн, яка складається з суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту у період з 08.06.2015 по 03.08.2017 на суму 9 702 739,73 грн; суми заборгованості за простроченими процентами у період з 08.06.2015 по 03.08.2017 в розмірі 77 647 468,01 грн; суми пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом у період з 11.08.2016 по 18.10.2017 в розмірі 3 443 600,13 грн; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів за кредитом у період з 11.08.2016 по 18.10.2017 в розмірі 3 167 407,60 грн; суми штрафу у період з 11.11.2016 по 11.10.2017 становить 18 000 000,00 грн; сума заборгованості інфляційних витрат за простроченим основним боргом у період з 01.01.2015 по 31.07.2017 на суму 86 100 000,00 грн; суми заборгованості з інфляційних витрат за простроченими процентами у період з 01.02.2015 по 30.09.2017 на суму 17 689 315,08 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на порушення частини першої статті 526, частини першої статті 530, статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 3 Кредитного договору Відповідач належним чином не виконав договірні зобовʼязання з повернення Позивачу кредитних коштів зі сплатою процентів, комісій у терміни, встановлені Договором.
2. Короткий зміст зустрічних позовних вимог
2.1. 14.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Позивач за зустрічним позовом, Відповідач) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач за зустрічним позовом, Позивач) за участю третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України з зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 49 366 956,50 грн.
2.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у звʼязку з невиконанням Кредитного договору у лютому 2015 року Відповідач за зустрічним позовом здійснив списання з банківських рахунків фізичних осіб-поручителів на погашення кредиторської заборгованості, про що було повідомлено Позивача за зустрічним позовом, а також зазначено, що усі права кредитора за Кредитним договором перейшли до цих фізичних осіб-поручителів. Згідно з довідкою від Відповідача за зустрічним позовом від 08.04.2015 станом на 28.02.2015 у Позивача за зустрічним позовом немає кредиторської заборгованості перед банком. Факт списання коштів з рахунків поручителів встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15. Також в цьому рішенні встановлено, що, уклавши договори поруки з фізичними особами, Відповідач за зустрічним позовом надав переваги (пільги), прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, тому ці правочини є недійсними в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже ці договори були укладені саме з вини Відповідача за зустрічним позовом. Отримавши від Банку лист про відсутність заборгованості, Позивач за зустрічним позовом не сплачував заборгованість за Кредитним договором, вважаючи, що зобовʼязання за цим Договором є припиненими. Вказані протиправні дії Відповідача за зустрічним позовом призвели до понесення Позивачем за зустрічним позовом витрат у розмірі 49 366 956,50 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 26.04.2018 Господарський суд міста Києва вирішив у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 215 750 530,55 грн відмовити повністю; у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків у розмірі 49 366 956,50 грн відмовити у повному обсязі.
3.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час вирішення позову Позивача про стягнення заборгованості враховується наявність судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., яке оформлено протоколом № 1 комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 29.04.2015 про визнання нікчемними договорів поруки. Таким чином зобовʼязання Відповідача перед Позивачем припинені внаслідок їх належного та повного виконання поручителями за договорами поруки, які у встановленому законом порядку не визнані недійсними і рішення щодо визнання яких нікчемними не скасовано.
4. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4.1. 04.02.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення; апеляційну скаргу Позивача задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача та прийняв нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Позивача задовольнив; стягнув з Відповідача на користь Позивача 9 702 739, 73 грн 3% річних від суми простроченого кредиту, 77 647 468,01 грн заборгованості за простроченими процентами, 3 443 600, 13 грн пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом, 3 167 407, 60 грн 3% річних від суми прострочених процентів, 18 000 000,00 грн штрафу, 86 100 000, 00 грн інфляційних витрат за простроченим основним боргом, 17 689 315, 08 грн інфляційних витрат за простроченими процентами, 240 000,00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 залишено без змін.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Позичальник свої зобовʼязання за Кредитним договором після ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 виконав лише 04.08.2017. Зважаючи на той факт, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє банк права на нарахування процентів в порядку, передбаченому статтею 1048 ЦК України, а також інших сум за Кредитним договором, отже наявні правові підстави для нарахування Позивачем процентів відповідно до пунктів 2.6, 2.7, підпункту 1.1.1 Кредитного договору, пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом на підставі пункту 4.1 Договору, штрафу за неналежне виконання умов Договору (пункту 4.2), 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 3 % річних за прострочення сплати процентів за кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати процентів за кредитом.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 07.02.2019 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
5.2. 12.03.2018 Скаржник подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки існує виключна правова проблема щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку такого кредиту. Крім того зазначив, що у цій справі Верховний Суд може дійти висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, обʼєднаної палати) іншого касаційного суду, що відповідно є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати в силу частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5.3. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами четвертою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або обʼєднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, обʼєднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції. Враховуючи, що Скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
6.1. 05.03.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
6.2. 05.03.2019 Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 залишити без змін.
6.3. 05.03.2019 НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
6.4. 06.03.2019 Позивач подав письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, які просив залучити до матеріалів справи, відмовити в задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
6.5. 09.04.2019 Позивач подав клопотання, в якому просив оголосити перерву в судовому засіданні (а.с. 40 т. 5)
6.6. 16.04.2019 ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", яке не є учасником справи, подало заяву, в якій просить замінити Позивача на його правонаступника - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" (а.с. 42-44 т. 5)
6.7. 16.04.2019 Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 55, т. 5).
6.8. 16.04.2019 Позивач повідомив, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" перейшли права вимоги банку у зобовʼязанні, вимоги виконання якого були предʼявлені Позивачем у цій справі (а. с. 55, т. 5).
6.9. 13.05.2019 Скаржник подав письмові пояснення до заяви про заміну правонаступником, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про заміну Позивача у цій справі правонаступником.
7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
7.1. Суд апеляційної інстанції не врахував, що заявлені Позивачем до стягнення проценти нараховані у період після закінчення строку користування кредитом та проігнорував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у звʼязку з чим порушив частину четверту статті 236, частину другу статті 315 ГПК України та неправильно застосував норми статей 257, 536, 1054 ЦК України.
7.2. У Відповідача був відсутній обовʼязок сплачувати проценти у період з 08.06.2015 по 03.08.2017, оскільки станом на 08.06.2015 закінчився строк користування кредитом та відповідно відсутні підстави для нарахування процентів у вказаний період, отже відсутні підстави для притягнення Відповідача до відповідальності шляхом стягнення штрафу. Відповідач допустив порушення зобовʼязання з повернення основної суми кредиту лише раз, не повернувши суму кредиту у строк до 31.12.2014 та за зазначене порушення з нього стягнуто штраф відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції стягнув з Відповідача штраф за відсутності будь-яких підстав, чим порушив частину другу статті 549 ЦК України, частину другу статті 217, частину шосту статті 231 ГК України.
7.3. Суд неправильно застосував частину другу статті 625 ЦК України, оскільки 20.02.2015 зобовʼязання Відповідача було виконано третіми особами на підставі Договорів поруки та виконання було прийнято Позивачем, тому, прийнявши виконання зобовʼязання від третіх осіб та надавши Відповідачу довідку про відсутність заборгованості за кредитом, Позивач відмовився від виконання зобовʼязання особисто Відповідачем, отже відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України зобовʼязання Відповідачем не прострочено. Факт списання грошових коштів з рахунків третіх осіб встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15.
7.4. Отримавши лист Позивача, Відповідач правомірно вважав, що його зобовʼязання за Кредитним договором припинені, тому не здійснював сплату заборгованості, а суди не врахували, що саме неправомірна поведінка Позивача щодо укладення недійсних договорів мала наслідком понесення Відповідачем витрат у вигляді пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, отже ці суми є збитками, тому суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 224, 225 ГК України та дійшли хибних висновків щодо недоведеності зустрічних позовних вимог про стягнення збитків.
8. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8.1. Касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
9. Доводи Фонду, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9.1. На порушення частини першої статті 1048, статті 1054 ЦК України, статей 76 - 79, 86, частини четвертої статті 236 ГПК України суд першої інстанції неповно, необʼєктивно та невсебічно здійснив огляд та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, внаслідок чого дійшов неправомірного висновку, а постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
9.2. Суд апеляційної інстанції правомірно застосував положення частини четвертої статті 75 ГПК України, врахувавши преюдиціальні обставини, встановлені у справі № 910/14423/15.
9.3. Станом на сьогодні є судові рішення у справах № 760/14414/15-ц та № 761/21994/15-ц, якими позовні вимоги про визнання Договорів поруки недійсними задоволені, а Відповідач не вживає заходів для оскарження цих судових рішень.
9.4. Наявність збитків, завданих з вини Позивача Відповідачу, останнім не доведено.
10. Доводи НБУ, викладені у відзиві на касаційну скаргу
10.1. Оскільки Договори поруки укладені Позивачем без погодження з куратором Банку, такий договір є укладеним з порушення господарської компетенції Банку і є недійсним згідно з частиною першою статті 215 ЦК України.
10.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 (в частині відмови у задоволенні зустрічного позову) та постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 ухвалені відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
11. Встановлені судами обставини
11.1. 30.09.2013 Позивач (кредитор) та Відповідач (позичальник) уклали договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 (далі - Кредитний договір) (а.с. 10-12 том 1), за умовами якого кредитор зобовʼязується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання; надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), на умовах, визначених кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000,00 грн, зі сплатою плати за користування кредитом 24 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 включно; повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом (не пізніше 31.12.2014), з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 2 від 31.10.2014, № 3 від 20.11.2014, № 4 від 28.11.2014. (а.с. 13-15 том 1).
11.2. За умовами пунктів 1.2, 2.1 - 2.3 Кредитного договору кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів, рефінансування поточної заборгованості. Видача кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 кредитного договору, здійснюється згідно з письмовими заявами позичальника. Моментом (днем) надання кредиту (траншу) вважається день надання кредиту (траншу) з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій (транш) сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту (траншу) вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту (траншу), процентів, комісії та можливих штрафних санкцій, визначених кредитним договором, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.
11.3. Пунктом 2.6 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).
11.4. Згідно з пунктом 2.7 Кредитного договору в редакції додаткового договору № 5 від 01.12.2014 (а. с. 16 том 1) сторони погодили, що сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 16 числа в грудні 2014 року, в інші місяці - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок кредитора.
11.5. Відповідно до підпунктів 3.3.4, 3.3.5 пункту 3.3 Кредитного договору позичальник зобовʼязаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному кредитним договором; повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені кредитним договором.
11.6. У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У випадку порушення позичальником вимог підпунктів 3.3.1 - 3.3.5, 3.3.8 пункту 3.3 договору, позичальник зобовʼязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1 договору (150 000 000,00 грн.), за кожний випадок порушення (пункти 4.1, 4.2 Кредитного договору).
11.7. Відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобовʼязань, визначених пунктом 3.3 договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобовʼязаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обовʼязку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.
11.8. Згідно з пунктом 8.3 Кредитного договору він набирає чинності з дати укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовʼязань за кредитним договором.