П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 804/15627/15
Провадження № 11-1361апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. C., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н . П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Володимирівни (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ "Актабанк" відповідно), Фонду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (судді Головко О. В., Суховаров А . В., Ясенова Т. І.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_2 до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "Актабанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням в графі "Загальна розрахункова сума" 96 350 грн та із зазначенням в графі "Залишок гарантованої суми" 96 350 грн;
- зобов`язати Фонд включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників ПАТ "Актабанк"/Реєстру переказів вкладникам, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням в графі "Сума до виплати" 96 350 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у цій справі закрив.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо захисту права в разі його порушення банком, який перебуває у стадії ліквідації, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У своєму рішенні апеляційний суд також послався на необхідність застосування при розгляді справи висновків Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові цього суду від 16 лютого 2016 року (справа № 826/2043/15).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та помилковість висновку суду про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2, крім іншого, зазначає, що спір у справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідачів, які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.
На час розгляду справи заперечень (відзивів) від учасників справи не надійшло.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Подгоров а Д. О . Копії цієї скарги надіслано учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки ОСОБА_2 оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 КАС у чинній редакції, наведені в касаційній скарзі доводи, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установили суди попередніх інстанцій, між ПАТ "Актабанк" та ОСОБА_2 7 серпня 2014 року було укладено договір банківського вкладу "Банківська класика" № В02-17221/ Т/622851, за яким вкладник передає, а банк приймає грошові кошти у сумі 96 350 грн терміном на 1 місяць із 7 серпня по 7 вересня 2014 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2014 року № 576 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 вересня 2014 року № 90 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Актабанк", згідно з яким в ПАТ "Актабанк" з 17 вересня 2014 року призначено уповноваженою особою Фонду Приходько Ю. В .
При зверненні до Фонду із заявами від 19 та 26 грудня 2014 року про отримання коштів за вкладом позивач дізнався про відсутність його в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 із вказаним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Позивач вказує на протиправне невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.
У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судами оскаржуваних рішень) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами першою та другою статті 17 КАСпередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.