Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 127/26398/16-ц
провадження № 61-1052 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 ;
третя особа - ОСОБА_4 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9 - на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року у складі судді Бойка В. М. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" (далі - ТОВ "Будмонтажпроект") про поділ майна подружжя, визнання інвестиційних договорів частково недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 1991 року по 07 липня 2016 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 За час шлюбу ними було придбано майно (меблі, побутову техніку), яке відповідач добровільно поділити відмовляється, вартість майна складає 1 690 500 грн. Також зазначав, що в сейфі залишились кошти у розмірі 53 тис. доларів США, отримані від продажу автомобіля марки "Toyota" та кошти від підприємницької діяльності у розмірі 8 тис. доларів, що еквівалентно 1 431 000 грн. Все майно знаходиться у будинку АДРЕСА_1, де він мешкав із ОСОБА_2 та дітьми до середини червня 2016 року.
Також за час шлюбу ними були інвестовані кошти на будівництво двох однокімнатних квартир у будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з інвестиційними договорами від 22 вересня 2015 року № 33 та № 34 ним на рахунок ТОВ "Будмонтажпроект" було внесено кошти у розмірі 550 550 грн (квитанція до прибуткового касового ордеру від 22 вересня 2015 року № 298) та 446 284 грн (квитанція до прибуткового касового ордеру від 25 вересня 2015 року № 307).
Вказував, що правовстановлюючі документи на зазначені квартири не видавались, обидва договори укладені від імені на той час неповнолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка особистих коштів не мала. Посилався на те, що на вчинення правочину неповнолітньою особою щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків і дозвіл органу опіки та піклування, а він такої згоди не давав, згоди органу опіки також не було.
Відповідно до статті 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути визнаний судом недійсним. Зазначав, що він мав бажання придбати ці дві квартири в інтересах сім?ї, кошти на рахунок ТОВ "Будмонтажпроект" вносились ним особисто.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поділити майно подружжя та виділити йому: холодильник, срібного кольору імпортний вартістю 135 тис. грн; м`який куточок на кухні вартістю 8 100 грн; меблеву стінку виробництва Італія вартістю 189 тис. грн; 2 килими на суму 22 тис. грн; телевізор "Рапаsопіс", діагоналлю 57 дюймів вартістю 54 тис. грн; DVD "Рапаsопіc" вартістю 5 400 грн; 2 дивани розкладних, синьо-жовтого кольору з подушками вартістю 67 500 грн; меблевий гарнітур вартістю 27 тис. грн; цифрову відеокамеру вартістю 27 тис. грн; пилосос Кархер вартістю 27 тис. грн; годинник вартістю 67 500 грн; а всього на суму 680 тис. грн. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 750 тис. грн в рахунок компенсації вартості майна подружжя. Інше майно виділити ОСОБА_2
Також просив визнати інвестиційні договори від 22 вересня 2015 року № 33 та № 34 недійсними в частині покупця, а його визнати стороною вказаних інвестиційних договорів.
У травні 2017 року ОСОБА_2 пред?явила зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що крім майна, яке зазначив ОСОБА_1 у позові, поділу також підлягає також інше майно, набуте за час шлюбу: шкіряний куточок коричневого кольору вартістю 9 тис. грн; диван шкіряний чорного кольору вартістю 10 тис. грн; килими 2 шт. вартістю 5 тис. грн; телевізор плазмовий вартістю 22 тис. грн; сейф металевий вартістю 1 700 грн; стіл дерев`яний довжиною 3 м та три лави вартістю 5 тис. грн; системні комп`ютери 4 шт., монітори 4 шт., клавіатури 4 шт., ксерокс 1 шт. загальною вартістю 20 тис. грн; холодильник (маленький) Nord вартістю 3 тис. грн; тумба чорного кольору вартістю 1 тис. грн; телевізор Sопу Тгіпіtгоп вартістю 2 тис. грн; пістолет "Макарова" з інкрустацією вартістю 4 тис. грн; рушниця ТОЗ 34 вартістю 8 тис. грн; рушниця Бенеллі вартістю 40 тис. грн; СКС з оптичним прицілом вартістю 20 тис. грн; електростанція пересувна вартістю 5 тис. грн; набір - рукомийник та унітаз (новий) вартістю 9 тис. грн. Всього на загальну суму 164 700 грн.
Вказувала, що 17 червня 2014 року у ОСОБА_3 на її ім?я було придбано автомобіль "Тoyota Land Cruiser 200", білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначала, що про укладення цього договору купівлі-продажу вона не знала, не мала наміру купувати автомобіль, не була присутня під час оформлення довідки-рахунку і реєстрації транспортного засобу, ніяких документів не підписувала. Вважала, що при оформленні договору купівлі-продажу не було дотримано загальних умов, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України. Тому вказаний договір належить визнати недійсним на підставі статті 215 ЦК України.
Також вважала, що договір купівлі-продажу від 16 квітня 2016 року автомобіля "Тoyota Land Cruiser 200", білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за яким вона продала, а ОСОБА_6 придбав вказаний автомобіль, є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, і є недійсним відповідно до статей 215, 234 ЦК України, оскільки чоловік привіз її до територіального сервісного центру та сказав розписатися у довідці-рахунку, коштів від покупця вони не отримували. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продовжував користуватися автомобілем.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_8 просила суд виділити їй у користування наступне майно: шкіряний куточок коричневого кольору, диван шкіряний чорного кольору, килими 2 шт., телевізор плазмовий новий (Samsung), сейф металевий, стіл дерев`яний довжиною 3 м та 3 лави, системні комп`ютери 4 шт., монітори 4 шт., клавіатури 4 шт., ксерокс 1 шт., холодильник (маленький) Nord, тумбу чорного кольору, телевізор Sопу Тгіпitron на загальну суму 78 700 грн. Інше майно виділити ОСОБА_1
Визнати недійсними: договір купівлі продажу автомобіля марки "Тoyota", модель Land Cruiser 200, білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 16 червня 2014 року між нею та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу від 16 квітня 2016 року автомобіля марки "Тoyota", модель Land Cruiser 200, білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між нею та ОСОБА_6 Скасувати державну реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_6
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об?єднано в одне провадження.
У вересні 2017 року ОСОБА_3 пред?явив зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором купівлі-продажу автомобіля.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що 16 червня 2014 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбало у нього за договором купівлі-продажу автомобіль "Тoyota Land Cruiser 200", білого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений договір укладено в письмовій формі, що оформлено довідкою-рахунком від 16 червня 2014 року серії НОМЕР_3 . Право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_2 За досягнутими домовленостями продаж автомобіля було здійснено за ціною 53 500 доларів США. При цьому ОСОБА_1 видав йому розписку, в якій вони погодили, що оплата за придбаний автомобіль здійснюється на умові відстрочення повного розрахунку строком до 16 вересня 2015 року. Частину грошей у сумі 11 300 доларів США він отримав у день продажу та передав автомобіль покупцям. Претензій до якості придбаного автомобіля у них не було. Відтак, залишок неоплаченої ціни за договором купівлі-продажу становить 44 200 доларів США, що еквівалентно 500 тис. грн.
Ураховуючи викладене, посилаючись на те, що автомобіль було придбано в інтересах сім?ї, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на його користь 42 200 доларів США, що еквівалентно 1 090 870 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2017 року позов ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 об?єднано в одне провадження.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила також визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки від 16 червня 2014 року на суму 42 200 доларів США. Посилалася на те, що договір позики у формі боргової розписки, укладений 16 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є недійсним, оскільки він виходить за межі дрібного побутового, його укладено без її згоди, їй не було відомо про укладення такого договору.
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 пред?явив зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 22 вересня 2015 року на прохання ОСОБА_1 він позичив 45 тис. доларів США строком до 22 вересня 2016 року для оплати за договорами інвестування житла від 22 вересня 2015 року № 33 та № 34, про що ОСОБА_1 видав розписку. Проте кошти у встановлений в розписці строк не було повернуто.
Ураховуючи викладене, посилаючись на те, що договір позики було укладено в інтересах сім?ї, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на його користь 45 тис. доларів США, що еквівалентно 1 192 500 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 об?єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано інвестиційний договір від 22 вересня 2015 року № 33 та інвестиційний договір від 22 вересня 2015 року № 34 недійсними в частині покупця. Визнано ОСОБА_1 стороною, а саме покупцем по інвестиційному договору від 22 вересня 2015 року № 33, укладеним з ТОВ "Будмонтажпроект", та інвестиційному договору від 22 вересня 2015 року № 34. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу автомобіля задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках на користь ОСОБА_3 42 200 доларів США, що еквівалентно 1 090 870 грн, неоплаченого залишку за договором купівлі-продажу автомобіля "Тoyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного 16 червня 2014 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позов ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмір 45 тис. доларів США, що еквівалентно 1 192 500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підтвердження придбання за час шлюбу рухомого майна (меблів та побутової техніки) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, а тому суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля від 16 червня 2014 року та від 16 квітня 2016 року суд зазначив, що доказів того, що заява на проведення реєстрації підписана не ОСОБА_2, а іншою особою суду не надано. ОСОБА_2 було відомо, що автомобіль належить саме їй, оскільки при заповненні щорічної декларації про доходи вона вказувала цей автомобіль, як належний їй на праві власності.
В інвестиційних договорах від 22 вересня 2015 року № 33 та № 34 покупцем вказана неповнолітня ОСОБА_5, договори нею не підписані, згоди на вчинення цих правочинів дочці ОСОБА_1 як батько не надавав. Ураховуючи те, що кошти на рахунок ТОВ "Будмонтажпроект" вносились особисто ОСОБА_1, то зазначені договори є недійсними у силу статті 222 ЦК України, оскільки вчинені неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків.
Задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу автомобіля та ОСОБА_4 за договором позики, суд першої інстанції виходив із того, що ці договори укладено ОСОБА_1 за час шлюбу в інтересах сім?ї, борг ними не повернуто, а тому він підлягає стягненню з кожного з подружжя в рівних частках на користь позивачів.
При цьому суд керувався як нормами ЦК України, які регулюють договірні правовідносини, так і статтею 1212 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницької області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів частково недійсними скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів частково недійсними відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зазначивши, що ОСОБА_1 особисто вніс кошти за спірними інвестиційними договорами, батьки неповнолітньої ОСОБА_5 були присутні при укладанні договорів, а тому ОСОБА_1 схвалив укладення його дочкою цих договорів, що унеможливлює визнання його недійсним, так як протягом одного місяця претензії не заявлено (частина перша статті 221 ЦК України). Крім того, ним була отримана позика на сплату інвестиційних внесків за цими договорами в інтересах сім`ї, відтак, такі кошти не є його особистою власністю. Відсутність письмової (простої) згоди одного з подружжя на отримання позики з метою погашення спільних зобов`язань щодо придбання у спільну власність майна, а у цьому випадку вигодонабувач за інвестиційними договорами є їх спільна дочка, є формальним і не надає правових підстав для визнання договору позики недійсним.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 - подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення її позовних вимог про визнання договору позики недійсним скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позов в зазначеній частині. Також просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу автомобіля та зустрічного позову ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. Крім того, просить змінити судове рішення апеляційного суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів частково недійсними.
Касаційна скарга мотивована тим, що про написання її чоловіком - ОСОБА_1 розписок про отримання у борг коштів за договором позики та про відстрочення платежу за договором купівлі-продажу автомобіля вона не знала, письмової згоди на укладення вказаних договорів не надавала. Зазначала, що спірні договори купівлі-продажу автомобіля та договору позики виходять за межі дрібних побутових договорів і згода другого з подружжя повинна бути надана в письмовій формі.
Також не погоджувалась з висновками суду апеляційної інстанції про те, що кошти на оплату за інвестиційними договорами були отримані ОСОБА_1 у позику, оскільки грошові кошти для оплати за інвестиційними договорами надала бабця ОСОБА_5 - ОСОБА_10, які остання отримала від продажу належної їй квартири, а тому необхідності в отриманні грошових коштів у борг у них не було.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_11 . - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувала, що доказів на підтвердження доходів сім?ї, які б дозволили здійснити оплату за інвестиційними договорами ОСОБА_2 не надано, а автомобіль було придбано на її ім?я за договором купівлі-продажу з відстроченням платежу. Доказів на спростування таких обставин ОСОБА_2 не надано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/26398/16-ц з Вінницького міського суду Вінницької області.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 серпня 1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2016 року було розірвано.
22 вересня 2015 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та ТОВ "Будмонтажпроект" було укладено інвестиційні договори № 33 та № 34 щодо інвестування будівництва двох однокімнатних квартир, за якими сплачено кошти у розмірі 550 550 грн за квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22 вересня 2015 року № 298 та 446 284 грн за квитанцією до прибуткового касового ордеру від 25 вересня 2015 року № 307 (а.с. 15-17, т. 1).
Правовстановлюючі документи на зазначені квартири не видавались,.
16 червня 2014 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 автомобіль "Тoyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1, за договором купівлі-продажу, що оформлено довідкою-рахунком від 16 червня 2014 року серії НОМЕР_3 . Продаж автомобіля було здійснено за 500 тис. грн. Із свідоцтва про реєстрацію вказаного автомобіля вбачається, що право керування транспортним засобом також належить ОСОБА_1 (а.с 97-103, т. 1).