Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
місто Київ
справа № 713/61/18-ц
провадження № 61-38233св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 березня 2018 року у складі судді Пилип`юка І. В. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області
від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини та додаткових витрат на лікування.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_3 перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства. На час розгляду справи судом син є повнолітнім, проживає разом з позивачем та потребує постійного догляду, визнаний недієздатним. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання та лікування повнолітньої хворої дитини не надає.
Посилаючись на зазначені обставини та зазначаючи, що ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього непрацездатного сина, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову, та додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_1 в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 не має матеріальної можливості утримувати свого непрацездатного сина ОСОБА_1, оскільки розмір його місячного доходу та сукупного доходу його сім`ї, яка складається з двох працездатних осіб та двох дітей віком від 6 до 18 років, є меншим за встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для зазначених соціальних груп населення. Враховуючи викладене та вимоги закону, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_1 є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення на підставі статті 185 СК України з відповідача на користь позивача додаткових витрат на лікування повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_1, то суд виходив з того, що правила наведеної статті не застосовуються у випадках, коли повнолітня непрацездатна дитина потребує матеріальної допомоги, такі правовідносини регулюються статтею 198 СК України.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_2 не має матеріальної можливості утримувати свого непрацездатного сина ОСОБА_1 , оскільки розмір його місячного доходу та сукупного доходу його сім`ї, яка складається з двох працездатних осіб та двох дітей віком від 6 до 18 років, є меншим за встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для зазначених соціальних груп населення, а пенсія сина по інвалідності становить 2 876, 00 грн на місяць, що перевищує встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум особи, яка втратила працездатність. Зазначена обставина не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 є таким, що потребує матеріальної допомоги в розумінні положень статті 198 СК України, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні позову.
Апеляційний суд зазначив, що доводи заявника про те, що судом не враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом першої підгрупи "А" і постійно потребує догляду, лікування та харчування, а також не надана правова оцінка акту обстеження житлово-побутових умов від 15 лютого 2018 року, який виданий Коритненською сільською радою Вижницького району Чернівецької області, спростовуються тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі, що забезпечує його прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доказам у справі, зокрема, акту обстеження житлово-побутових умов від 15 лютого 2018 року № 02-01-13/134, довідці Вижницької районної аптеки № 103, медичним документам ОСОБА_1, довідці Коритненської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 21 вересня 2017 року № 1985. На переконання заявника, наведені відповідачем доводи не відповідають дійсності, є намаганням ввести суд в оману і уникнути сплати аліментів та додаткових коштів на лікування сина сторін.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, просив її відхилити.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_1, виданим 14 вересня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13 квітня 2001 року.