ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 317/4093/16-к
провадження № 51-5285км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Опанасюка О.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Тріфонова А.В. (у режимі відеоконференції),
Немальцевої Є.Ф., (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080230001613, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисників Тріфонова А.В. і Немальцевої Є.Ф. на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі
ОСОБА_1
- за ч. 3 ст. 187 КК на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного йому за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 9 червня 2016 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_2
- за ч. 3 ст. 187 КК на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 186 КК на строк 4 роки;
- на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 у частині виконання покарання у вигляді штрафу постановлено виконувати самостійно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони 30 серпня 2016 року, близько 20:50, маючи спільний умисел, спрямований на розбій, проникли у будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у АДРЕСА_1, де вимагали у потерпілих гроші в сумі 200 грн, погрожуючи їм застосуванням насильства, небезпечного для їх життя та здоров`я, що виразилось у відкритій демонстрації армійського штик-ножа, який ОСОБА_1 приготував для вчинення нападу, та супроводжуючи свої дії погрозою його застосування, яку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сприймали реально. Не отримавши від потерпілих грошей, ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном "Нокіа 202" із сім-картою, який належить потерпілій ОСОБА_4 загальною вартістю 580 грн.
Того ж дня близько 21:30 ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, повторно проник до вказаного будинку і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_4, завдав їй не менше трьох ударів в обличчя та відкрито заволодів грошима в сумі 44 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисник Тріфонов А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилається на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимогкримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2 через суворість. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і не містить формулювання обвинувачення кожного з обвинувачених окремо, у ньому не розділено, які дії вчинили кожен із них та двох невстановлених осіб, крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 саме підозрюються у вчиненні злочину;
- належних доказів винуватості ОСОБА_2 матеріали провадження не містять;
- суд не довів наявності попередньої змови між учасниками злочину про вчинення саме розбійного нападу, а також застосування ними ножа;
- суд неправильно оцінив наявні у провадженні докази, зокрема, показання потерпілих та свідків;
- апеляційний суд не задовольнив відповідного клопотання сторони захисту і не дослідив доказів;
- призначаючи покарання, суд не врахував особи ОСОБА_2, стану його здоров`я та обставин, що характеризують його особу.
У касаційній скарзі захисник Немальцева Є.Ф. в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що:
- вирок ґрунтується на припущеннях, порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки участі ОСОБА_1 в розбійному нападі не доведено;
- ОСОБА_1 вини не визнав, потерпілі та свідки не змогли з впевненістю підтвердити його присутності на місці події;
- штик-ножа не було вилучено на місці події, не проведено його огляду та судово-криміналістичної експертизи, а тому застосування під час нападу штик-ножа також не доведено;
- суд безпідставно не зарахував йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
- суд апеляційної інстанції не надав чітких та мотивованих відповідей на всі питання, поставлені в апеляційних скаргах.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимогкримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати судові рішення і виправдати його або призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:
- його дії кваліфіковано неправильно, оскільки заволодіння телефоном відбулося таємно для потерпілих, що свідчить про вчинення крадіжки, а не розбою;
- справу сфальсифіковано, потерпілі давали показання за вказівкою працівників поліції, що підтверджується, зокрема, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 ;
- під час досудового розслідування на нього тиснули, схиляючи зізнатися у вчиненні нападу;
- на місці події відсутні його сліди;
- не встановлено точної кількості нападників, показання потерпілих із цього приводу є суперечливими;
- суд відмовив у клопотанні про призначення судово-медичної експертизи для встановлення наявності у потерпілих тілесних ушкоджень;
- застосування особами, які вчинили напад, штик-ножа нічим не підтверджено;
- призначаючи покарання, суд не взяв до уваги такі пом`якшуючі обставини, як поведінка потерпілого, який сам спровокував конфлікт, а також відсутність цивільного позову з боку потерпілих про відшкодування моральної та матеріальної шкоди;
- суд безпідставно не зарахував йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
- апеляційний суд залишив поза увагою його клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження, у тому числі з відеозаписами слідчих дій, про зустріч із захисником до апеляційного розгляду провадження та допит свідків.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні:
- засуджені і захисники підтримали касаційні скарги. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що питання щодо застосування до нього положень передбачених ч.5 ст. 72 КК за період з 21 червня до 12 квітня 2018 року було вирішено ним в порядку виконання вироку;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги в частині оцінки доказів, а саме показань потерпілих, свідків, протоколів слідчих дій, які не є предметом дослідження та перевірки в касаційному суді та належність і допустимість яких була перевірена в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З матеріалів провадження видно, що суд розглянув провадження в межах пред`явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими.
Питання щодо відповідності обвинувального акта вимогам закону було предметом розгляду в апеляційному суді. Як зазначено в ухвалі, вказівка в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 саме підозрюються у вчиненні інкримінованих їм злочинів, не впливає на законність прийнятого судового рішення. Зміст обвинувального акта та формулювання обвинувачення виключає будь-які сумніви щодо статусу особи, яка отримала обвинувальний акт. Не можна вважати підозрюваною особу лише на тій підставі, що слово "підозрюється" міститься в обвинувальному акті. Також апеляційний суд звернув увагу на позицію Верховного Суду України, який у постанові від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16 зазначив, що відсутність вказівки в обвинувальному акті на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.
За таких обставин доводи у касаційній скарзі захисника Тріфонова А.В. про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розбійному нападі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло, а також ОСОБА_2 - у відкритому викраденні чужого майна із проникненням ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.