Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4569/17
провадження № 61-2029св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сімоненко В. М.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2017 року у складі судді Свірідової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шандри М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро Ірина Вячеславівна,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", Банк), третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
Шапіро І. В., про визнання недійсним іпотечного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2007 року між позивачем та Банком було укладено іпотечний договір на забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 вересня 2007 року
№ 24/150-07К, укладеного між Банком (іпотекодержателем) та ОСОБА_1, згідно якого остання зобов`язана Банку до 23 вересня 2037 року повернути кредит у розмірі 34 985,00 доларів США, а також проценти за користування ними в розмірі 12,45 % річних, комісії, неустойки та інші штрафні санкції. Згідно пункту 1.2 вказаного договору іпотеки предметом іпотеки є майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру
АДРЕСА_5 . Позивач зазначала, що 24 вересня 2007 року під час укладення оспорюваного договору іпотеки були порушені положення статті
5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинна на момент укладення цього договору, оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, тому на підставі статей 203, 215 ЦК України цей договір іпотеки, предметом якого є майнові права на квартири у незавершеному будівництвом житловому будинку, має бути визнаний судом недійсним.
У зв`язку з викладеним просила визнати недійсним іпотечний договір від
24 вересня 2007 року, укладений між Банком та нею на підставі статей 203, 215 ЦК України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, позов задоволено.
Визнано недійсним іпотечний договір від 24 вересня 2007 року, який укладений між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (правонаступник - ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І. В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3511, з моменту його укладення 24 вересня 2007 року.
Судові рішення мотивовані тим, що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від
25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку". Оспорюваний договір іпотеки майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру було укладено 24 вересня 2007 року, а положеннями статті 5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка діяла на час його укладення не передбачалось передання в іпотеку майнових прав, тому передача будь-яких майнових прав на незавершені будівництвом квартири є неправомірною, у зв`язку з чим цей договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У лютому 2018 року ПАТ "Універсал Банк" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами 24 вересня 2007 року було укладено кредитний договір на суму 34 985,00 доларів США з кінцевим терміном повернення отриманих коштів до 23 вересня 2037 року на придбання предмета іпотеки. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором того ж дня між ними було укладено й оспорюваний договір іпотеки, предметом якого стали майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру
АДРЕСА_5 . Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону України "Про іпотеку". Відповідно до пункту 1.5 оспорюваного договору іпотеки, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.2 договору, а також після державної реєстрації та оформлення у встановленому чинним законодавством порядку права власності на нього за іпотекодавцем, зазначена нерухомість продовжує бути Предметом іпотеки. При цьому, сторони протягом 3 (трьох) робочих днів укладають в нотаріальній формі додатковий договір про зміну предмета іпотеки, а саме замість майнових прав на нерухоме майно предметом іпотеки стає відповідне нерухоме майно із зазначенням правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на нього у іпотекодавця, реєстрацію права власності в органах БТІ та ЕО, та оціночної вартості предмета іпотеки. У зв`язку з цим банк вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням його прав та норм законодавства.
АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 24 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро Іриною В`ячеславівною за реєстровим
№ 2511 (а. с. 14-17).
Згідно положень пункту 1.1 договору іпотеки, він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №24/150-07К від
24 вересня 2007 року, а також будь-яких додаткових угод до нього (далі-Кредитний договір), укладеного між Банком (Іпотекодержателем) та позивачем ОСОБА_1, згідно якого позичальник зобов`язаний кредитодавцю до 23 вересня 2037 року повернути кредит у розмірі
34 985,00 доларів США, а також проценти за користування ним в розмірі
12,45 % річних, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі, передбачені кредитним договором та/або даним Договором, в тому числі витрати, понесені Іпотекодержателем у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 7-10).
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки, іпотекодавець передає іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_5.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.