Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа №522/904/16-ц
провадження №61-47434св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2017 року у складі судді Тарасова А. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила: визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений 31 березня 2007 року держаним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажнєвою Т. А.; визнати за нею право власності на спадщину за законом на 8/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 квартира АДРЕСА_2 ).
Позов мотивовано тим, що позивач є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому за життя належала 8/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Звернувшись до нотаріальної контори після смерті батька, позивач дізналась про факт посвідчення ним заповіту на ім`я ОСОБА_2, який вона вважає нікчемним.
Так, нікчемність складеного ОСОБА_3 заповіту позивач обґрунтовує тим, що нотаріусом не встановлювалось, що у заповідача було у наявності два паспорти, які містять розбіжності у зазначенні дати народження, адреси реєстрації, даних щодо зареєстрованого шлюбу. Крім того, в заповіті не зазначена серія та номер паспорту, не зазначено назву держави народження. В порушення вимог частини другої статті 1248 ЦК України, у заповіті відсутнє речення "На моє прохання цей заповіт записано з моїх слів нотаріусом за допомогою комп`ютерної техніки", не повністю зазначено ім`я та по-батькові заповідача, не зазначено назву області та країни в заповіті. У тексті заповіту не зазначені спадкоємці, яких заповідач позбавив спадщини. ОСОБА_3 у заповіті заповів всю квартиру, але йому належала лише Ѕ частина вказаного нерухомого майна. Крім того, померлий не мав права заповідати вказане майно, оскільки воно перебувало під арештом, накладеним ухвалою суду.
Посилаючись на наведене, позивач просила визнати заповіт недійсним та визнати право власності на спадщину за законом, з урахуванням часток інших спадкоємців, в розмірі 8/100 часток.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що підстави для визнання вказаного заповіту нікчемним за правилами статті 203, статті 215 ЦК України відсутні. Заповіт відповідає положенням ЦК України, Закону України "Про нотаріат", а також чинної на момент посвідчення заповіту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, вимоги позову про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, за умови відмови позивача від належного їй права на спадщину на користь брата, не підлягають задоволенню, оскільки захисту підлягає лише порушене право, що у даному випадку не відбулось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у спадкодавця, на момент складення заповіту були у наявності два паспорти, які містять розбіжності в зазначенні дати народження, адреси реєстрації, даних щодо зареєстрованого шлюбу. В заповіті не зазначена серія та номер паспорту, не зазначена назва держави народження. В порушення частини другої статті 1248 ЦК України, в заповіті відсутнє речення "На моє прохання цей заповіт записано з моїх слів нотаріусом за допомогою комп`ютерної техніки", не повністю зазначено ім`я та по-батькові заповідача, не зазначено назву області та країни в заповіті.
Також судами не враховано, що заповідач, склавши заповіт, розпорядився всією квартирою, при тому, що йому належала лише Ѕ частина вказаного нерухомого майна. Крім того, вказане майно перебувало під арештом, тому не могло бути предметом заповіту.
Заявник посилається на те, що суди безпідставно врахували відмову від належного їй права на спадщину на користь брата ОСОБА_3 та помилково вважали, що її права не порушено, оскільки відмова від прийняття спадщини могла бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України, оскільки відмова від спадшини була зроблена під впливом тяжких обставин та внаслідок помилки.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.