Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 360/303/17-ц
провадження № 61-410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в складі судді Міланіч А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона в період із 01 лютого 2003 року по 04 лютого 2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
У період шлюбу, за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2006 року подружжям придбана земельна ділянка площею 0,0324 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . При цьому, ще в 2004 році, зі згоди попередньої власниці вказаної земельної ділянки - її матері, подружжя розпочали будівництво житлового будинку на вказаній ділянці, який до цього часу недобудований та непридатний для проживання.
У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу вказаного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи наведене, позивач, із урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати право спільної сумісної власності сторін у справі на земельну ділянку площею 0,0324 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 та будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва недобудованого житлового будинку, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, розділити вказане майно, визнавши за кожним із подружжя право власності на Ѕ його частини.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено. Вирішено розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частини за кожним, на земельну ділянку площею 0,0324 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва недобудованого житлового будинку, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка та будівельні матеріали, використані для будівництва будинку належать сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, так як набуті ними за час перебування в шлюбі, відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на майно, не доведено, що останнє придбано за його особисті кошти.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для відступлення від рівності часток, а тому суд дійшов правильного висновку, що частки сторін в їх спільному майні є рівними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У грудні 2017 року представником ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог, а саме в резолютивній частині рішення суд вирішив розділити спільне сумісне майно подружжя та визнав за кожним із сторін право власності по Ѕ частини вказаного майна. Проте позивач у позовній заяві не просила ділити спільне майно подружжя, а лише просила визнати за кожним із них право власності на Ѕ його частини. Крім того, у суду не було підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки вказані вимоги не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами. Зазначає, що спірне майно не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки останнє придбане за особисті кошти відповідача, в тому числі отримані від продажу належної йому частини квартири, а не за спільні кошти подружжя, позивач також не надавала кошти на будівництво будинку, оскільки вона не працювала та не мала самостійного доходу. Крім того, суди безпідставно відхилити подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін, посилаючись на те, що в уточненій позовній заяві вона просила визнати спірне майно спільним сумісним майном подружжя та розділити його, а тому суд першої інстанції розглянув позов у межах заявлених позовних вимог. Витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн повністю підтверджені документально, та вказані докази містяться в матеріалах справи.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на відзив за касаційною скаргою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що сторони із 01 лютого 2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2014 року. Під час шлюбу, у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
За час перебування сторін у шлюбі, за договором купівлі-продажу від 08 липня 2006 року, ними на ім`я відповідача придбана земельна ділянка площею 0,0324 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Як встановлено судами, сторони в 2004 році, ще до моменту придбання спірної земельної ділянки, самовільно розпочали будівництво на ній жилого будинку, який до цього часу недобудований. При цьому, як показали свідки, будинок будувався як за кошти сторін у справі, так і за кошти їх рідних.
Нормативно-правове обґрунтування
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.