Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 500/8993/13-ц
провадження № 61-36092св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт-авто",
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року у складі судді Баннікової Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Гайворонського С. П., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-авто" (далі - ТОВ "Магніт-авто", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, частково недійсною довідки-рахунку та переведення прав і обов`язків покупця.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у серпні 2011 року за 52 000,00 грн у рівних частках придбали у ОСОБА_4 пасажирський автобус "ХАЗ 325002", 2009 року випуску. Придбанням та оглядом вказаного автомобіля займався ОСОБА_2 Гроші передавалися продавцю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках у присутності брата продавця ОСОБА_7 До придбання автобусу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішили оформити транспортний засіб на одного із них та працювати удвох на маршруті. Жінка ОСОБА_2 є рідною сестрою дружини ОСОБА_3, тобто у них були довірчиві відносини. Свідоцтво про реєстрацію оформили на ОСОБА_3 Проте при оформленні довідки-рахунку у ТОВ "Магніт-авто" ОСОБА_3 не зазначив, що гроші за автомобіль сплачували вдвох у рівних частинах. Згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у базі даних відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи дорожньої автомобільної інспекції з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів вказаний транспортний засіб зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 З 2011 року на спірному транспортному засобі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали удвох, а через деякий час ОСОБА_2 найняв іншого водія. У кінці 2012 року ОСОБА_2 поставив перед ОСОБА_3 питання про розподіл прибутку від використання автобусу, проте останній не визнав його права на 1/2 частину автобусу та не надав можливості користуватися ним.
Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати частково недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частини пасажирського автобусу "ХАЗ 325002", 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , укладений 05 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; визнати частково недійсною довідку-рахунок від 05 серпня 2011 року № 871705 у частині запису "видана ОСОБА_3 " вважати запис "видана ОСОБА_3 та ОСОБА_2 "; перевести на ОСОБА_2 права і обов`язки покупця на 1/2 частини пасажирського автобусу "ХАЗ 325002", 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відхилено. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходили із того, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що в силу приписів статті 60 ЦПК України 2004 року є його процесуальним обов`язком.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників
У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що при придбанні спірного автобусу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали гроші продавцю у рівних частинах, тобто виступали як одна сторона договору купівлі-продажу. Крім того, суди не встановили чи реєструвалася довідка-рахунок від 05 серпня 2011 року № 871705 у журналі ТОВ "Магніт-авто", не надали оцінку тому факту, що згідно з нотаріально посвідченої заяви від 23 червня 2015 року ОСОБА_4 підтвердив, що вартість спірного автобуса складала 20 000,00 дол. США, а грошові кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали у рівних частинах.
У червні 2017 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6, у яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 05 листопада 2011 року суб`єктом господарювання ТОВ "Магніт-авто" оформлений договір купівлі-продажу транспортного засобу ? автобусу "ХАЗ 325002", кузов НОМЕР_2, вартістю 52 000,00 грн, та у підтвердження вказаного видано довідку-рахунок серії НОМЕР_3 на ім`я покупця ОСОБА_3
Після підписання договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_2 не надавалося жодних пропозицій щодо внесення змін до вказаного договору, в частині покупця чи вартості транспортного засобу, що свідчить про те, що останній його не оспорював, був погоджений з усіма умовами договору.
Нормативно-правове обґрунтування