ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа №805/187/15-а
касаційне провадження №К/9901/9303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 (суддя Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 (головуючий суддя - Жаботинська С.В., судді: Васильєва І.А, Гайдар А.В.) у справі № 805/187/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Флот Донбасу" до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Флот Донбасу" звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 № 0000812201, від 17.06.2014 № 0000822201, від 17.06.2014 № 0000832201, від 17.06.2014 № 0000842201, від 17.06.2014 № 0000852201.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 03.06.2015 позовні вимоги задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2015 залишив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2015, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 1.20.1 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 3.4 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує на об`єктивності висновків, викладених в акті перевірки.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Флот Донбасу" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 29.05.2014 № 310/05-19-22-01/32255274.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 1.20.1 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на заниження валового доходу (доходів) та податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок реалізації вагонів-цистерн та критих вагонів пов`язаній особі - Приватному акціонерному товариству "Торговий дім Азовзагальмаш" за цінами, що є нижчими за звичайні.
Крім того, виявлено недотримання товариством правил підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок невключення до складу доходів заборгованості за зобов`язаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 05.11.2009 № Б69/0511/004, щодо якої минув строк позовної давності.
Також, встановлено порушення товариством пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстави неправомірного формування валових витрат (витрат) при придбанні консультаційних послуг у Публічного акціонерного товариства "УПТК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "УК "МІГ", а також послуг з безпеки в Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека та право", які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства.
Поміж іншого, відповідач дійшов висновку про недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Флот Донбасу" вимог пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з невключенням до складу податкових зобов`язань у червні 2011 року сум податку на додану вартість, сплачених у ціні юридичних (адвокатських) послуг, пов`язаних з арбітражним розглядом, які отримані від нерезидента, в загальній сумі 281369,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2014 № 0000812201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 281369,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.06.2014 № 0000822201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 437955,00 грн. за основним платежем та 31995,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.06.2014 № 0000832201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1536110,00 грн. за основним платежем та 384028,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.06.2014 № 0000842201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1612916,00 грн. за основним платежем та 403229,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.06.2014 № 0000852201, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 238627,00 грн.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов`язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Подібне за правовим регулюванням положення закріплене й у підпункті 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
За правилами пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
До 01.01.2013 (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.
Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.
Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем реалізовано Приватному акціонерному товариству "Торговий дім Азовзагальмаш", який є резидентом України, вагони-цистерни за договором від 26.09.2011 № 112ТД (з урахуванням додаткової угоди від 11.10.2012 № 2) на суму 44419500,00 грн., а також криті вагони за договором від 29.07.2011 № 93ТД (з урахуванням додаткової угоди від 11.10.2012 № 2) на суму 19260000,00 грн.
Орган доходів і зборів, у свою чергу, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо невідповідності зазначених цін рівню звичайних, посилався на інформацію, розміщену на сайті www.pg-online.ru.
Утім, судовими інстанціями з`ясовано, що вказаний сайт є інформаційним ресурсом Російської Федерації, зокрема, Російської залізниці, а відтак містить інформацію щодо рівня цін на вагони, яка сформувалась у підприємства "Російська Залізниця" на території Російської Федерації, та не може бути використана відповідачем для визначення рівня цін та порядку їх формування при реалізації вагонів резидентами України на території України.
Наведене підтверджується й висновком судово-економічної експертизи від 15.05.2015 № 404/24, в якому вказано, що за результатами зіставлення даних документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Флот Донбасу", з даними, наведеними в акті перевірки від 29.05.2014 № 310/05-19-22-01/32255274, неможливо встановити та дійти висновку про те, що ціни товарно-матеріальних цінностей, які порівнювались контролюючим органом з метою визначення рівня звичайних цін, є ідентичними та/або однорідними.
Надаючи оцінку об`єктивності встановленого за наслідками контрольного заходу порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок невключення до складу доходів заборгованості за зобов`язаннями перед Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ", за якою минув строк позовної давності, суди виходили з того, що за правилами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.