ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа №2а-6017/09/1170
касаційне провадження №К/9901/8607/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 (суддя Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі № 2а-6017/09/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БСМ" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "БСМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання недійсними повністю податкових повідомлень-рішень від 08.05.2009 № 0000632300/0, від 08.05.2009 № 0000622300/0, від 08.05.2009 № 0000831730/0.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.04.2015 залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (правонаступник Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області) оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (правонаступник Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області) посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 4.1.1, 4.1.3, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на об`єктивності висновків акта перевірки.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БСМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, результати якої оформлено актом від 23.04.2009 № 22/2310/20631062.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.1, 4.1.3, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на невключення до складу валового доходу: вартості жмиху на загальну суму 4801648,00 грн., переданого переробникам - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, які є пов`язаними з товариством особами, як оплату за виконані роботи з переробки соняшникового насіння на олію; торгівельної виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок; відсотків, сплачених на користь банківської установи за користування кредитними коштами; інших надходжень на розрахунковий рахунок, а також заниження валових витрат на вартість насіння соняшника, придбаного в Приватного підприємства "Валбудівагро-К", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Консалтінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Трейд ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елверт ЛТД", Відкритого акціонерного товариства "Мар`янівське", Приватного сільськогосподарського підприємства "Надія", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", в загальному розмірі 767158,00 грн., завищення валових витрат на суму страхового збору до фонду державного загальнообов`язкового страхування.
Крім того, орган доходів і зборів встановив недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "БСМ" вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з ненарахуванням податку в сумі 960329,00 грн. на вартість переданого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 жмиху в оплату робіт з переробки насіння соняшника, а також у розмірі 1104,00 грн. на отриману на розрахунковий рахунок торгівельну виручку.
При цьому виявлено порушення позивачем правил підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 16.3.5 пункту 16.3 статті 16, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок безпідставного застосування соціальної пільги щодо осіб, які не подали відповідної заяви.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.05.2009 № 0000622300/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 961433,00 грн. за основним платежем та 961433,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.05.2009 № 0000632300/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1049925,00 грн. за основним платежем та 803127,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.05.2009 № 0000831730/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 463,56 грн. за основним платежем та 957,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедливою ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.