ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа №812/510/15
касаційне провадження №К/9901/19277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 (суддя Басова Н.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі № 812/510/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, в розмірі 1754142,00 грн.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 11.11.2015 адміністративний позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 26.07.2016 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 змінив. Зобов`язав Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" за жовтень 2012 року, в розмірі 1754142,00 грн. В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19, пунктів 200.1, 200.4, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 11, 86, 159, 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
При цьому наголошує на неотриманні матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання, що, на переконання органу доходів і зборів, свідчить про відсутність у нього правових підстав для підготовки та направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування позивачу спірної суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.11.2012 подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року з додатками, а 07.12.2012 - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким виправлено помилки податкової звітності за жовтень 2012 року.
Відповідно до рядків 23 та 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 21737756,00 грн.
У свою чергу, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування позивачем заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2013 № 19/14-0/05763797.
За наслідками контрольного заходу встановлено завищення товариством суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 482722,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 334435,00 грн., за листопад 2012 року на суму 148287,00 грн.
Також, у зв`язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання, відповідач-2 дійшов висновку про неможливість підтвердження відображеної в деклараціях за жовтень та листопад 2012 року, а також уточнюючому розрахунку до декларації за жовтень 2012 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4264867,22 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - 2484273,91 грн., за листопад 2012 року - 1780593,31 грн.
Утім, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі № 812/2360/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, у тому числі за жовтень 2012 року в сумі 334435,00 грн.
Згідно з довідкою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості, станом на 10.11.2015 за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2012 року фактично позивачу відшкодовано 19649512,00 грн., з яких: на поточний рахунок 19649179,00 грн. за висновком від 25.04.2013 № 350-20; у рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість 333,00 грн. Залишок бюджетної заборгованості за жовтень 2012 року станом на 10.11.2015 становив 2088244,00 грн. основної заборгованості.
Рішення про зменшення цієї суми бюджетного відшкодування органом доходів і зборів не приймалось. Сума податку на додану вартість протягом встановленого строку Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" не відшкодована.
Доводи відповідача-2 про неотримання матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання, на що останній посилається й у поданій касаційній скарзі, цілком об`єктивно відхилено попередніми судовими інстанціями, адже норми податкового законодавства не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгу постачання та не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.
Водночас, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та зобов`язуючи відповідача-2 скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" за жовтень 2012 року, в розмірі 1754142,00 грн., виходив із того, що вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов`язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
Водночас пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.