ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - Галдецька Ю.В.,
відповідача-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019
(головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018
(суддя Гулевець О.В.)
у справі №910/10344/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшина Україна"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит",
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшина Україна" (далі - ТОВ "Спецшина Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 безпідставно вважає погашеними кредиторські вимоги позивача, оскільки заява про включення ТОВ "Спецшина Україна" до реєстру кредиторів банку подана у строк, встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому майнові вимоги ТОВ "Спецшина Україна" у розмірі 72 952,49 доларів США підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 26.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ-2007", правонаступником якого є ТОВ "Спецшина Україна" (клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі відділення №11 Філії "Центральне регіональне управління" (банк) було укладено договір банківського вкладу "Класичний" №1810, згідно з умовами якого клієнт надає банку суму грошових коштів, далі - вклад, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/14126/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015, стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "Спецшина Україна" 71 000,00 дол. США суми боргу за вкладом, 1 952,49 дол. США боргу за відсотками та 30 171,44 грн. витрат по сплаті судового збору.
2.3. Постановою Національного банку України №898 від 17.12.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
2.4. 23.12.2015 в газеті "Голос України" №242 (6246) відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" опубліковано відомості про ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".
2.5. 22.01.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" із заявою про включення ТОВ "Спецшина Україна" до реєстру кредиторів банку та задоволення вимоги кредитора на суму 72 952,49 доларів США за договором банківського вкладу "Класичний" №1810 від 26.06.2014, які підлягають стягненню з банку на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 по справі №910/14126/15.
2.6. Вказану заяву відповідач-1 отримав 22.01.2016.
2.7. Листом №9-071350/1118 від 28.01.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повідомлено позивача про те, що останнім днем строку подання заяв кредиторів було 21.01.2016, а тому оскільки позивачем було пропущено визначений законодавством строк для подання кредиторської вимоги, то вказана вимога ТОВ "Спецшина Україна" вважається погашеною.
2.8. 17.02.2016 позивач повторно звернувся до відповідача-1 із заявою про включення ТОВ "Спецшина Україна" до реєстру кредиторів банку, однак листом від 21.03.2016 відповідач-1 зазначив про неможливість включення ТОВ "Спецшина Україна" до реєстру акцептованих вимог кредиторів, у зв`язку із пропуском строку на подання кредиторських вимог.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 11 жовтня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо невнесення ТОВ "Спецшина Україна" до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вимогу ТОВ "Спецшина Україна" в сумі 72 952,49 доларів США за договором банківського вкладу "Класичний" №1810 від 26.06.2014.
3.2. 13 березня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залишено без змін.
3.3. Приймаючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи ст.ст. 253, 255 ЦК України, ст.ст. 45, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та встановивши правомірність звернення позивача з відповідною заявою в межах строку встановленого законом, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 29 березня 2019 року ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4.1.1. На думку скаржника, при вирішенні спору, судами не було застосовано ч. 1, ч. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка підлягає застосуванню до даних правовідносин.
4.1.2. Відповідач-1 вважає, що останній день строку для заявлення вимог кредиторів банку припадає на 21.01.2016, а тому подана позивачем 22.01.2016 заява про включення його до реєстру кредиторів банку та задоволення вимог кредитора підлягає залишенню без розгляду, оскільки кредиторські вимоги позивача вважаються погашеними.
4.1.3. Також скаржник звертає увагу, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що встановлений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним (присічним) та поновленню не підлягає; встановивши, що позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про визнання вимог кредиторів банку з пропуском вказаного строку, суди правомірно відмовляли у задоволенні позову. Зазначені висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8793/17 та від 03.04.2018 у справі №910/15373/17.
Більш того, під час розгляду Верховним Судом №910/8793/17, яка є аналогічною та у якій відповідачем був ПAT "Банк "Фінанси та кредит" Верховний Суд досліджував обставини щодо початку і закінчення 30-денного строку для прийняття заяв кредиторів та у постанові зазначив, що саме 21 січня 2016 року є останнім днем строку подання заяв кредиторів.
4.1.4. ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано ст. 253 ЦК України, якою визначено порядок обчислення строків, та не застосовано положення п. 8 Розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у випадку, коли положення ст. 253 ЦК України не узгоджуються з положеннями ст. 45 та ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пріоритетними є норми саме Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.2. 06 травня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому він підтримує доводи касаційної скарги та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4.3. 06 травня 2019 року ТОВ "Спецшина Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що відзиви подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 11.04.2019 (до 03.05.2019), вони залишаються без розгляду відповідно до положень ст.ст. 118, 119, 295 ГПК України, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Спецшина Україна" не наводять будь-яких доводів пропуску процесуального строку для подання відзивів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.