Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
судова справа № 553/2116/17
провадження № 51-9361км18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
прокурора Вергізової Л. І.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Адамець А. М . (у режимі відеоконференції),
перекладача Азарова А. Г.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170030000684 від 23 травня
2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Зугдіді Грузії, громадянина Грузії, жителя АДРЕСА_1, без реєстрації), раніше судимого за вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Адамець А. М. на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 серпня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання
у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
22 травня 2017 року приблизно о 19:00 поблизу будинку № 125 на вул. Лисенка
у м. Полтаві на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно
завдав не менше шести ударів кулаками та ногами по голові, тулубу й кінцівках ОСОБА_3 та здавлював шию останнього руками.
Внаслідок указаних дій ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент заподіяння. Отримана черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозкуперебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 21 серпня 2018 року залишив без зміни вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку захисника, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 404, 412, 419 КПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судового слідства з метою перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,і у своєму рішенні не навів мотивів на спростування доводів її апеляційної скарги, а також висновків по суті заявлених вимог.
Крім того, захисник звертає увагу касаційного суду на необґрунтоване незастосування до ОСОБА_1 положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ (далі - Закон № 838-VIII)
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник Адамець А. М. та засуджений ОСОБА_1, кожен окремо, висловивши свої доводи, просили задовольнити касаційну скаргу сторони захисту; прокурор вважала, що доводи захисника в касаційній скарзі є безпідставними, а ухвала апеляційного суду - законною та обґрунтованою.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до вимог ч. 1
ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження,
а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього ж Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність доказів, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК України до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Доводи захисника в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України та про необґрунтованість його засудження, аналогічні доводам, які наводились у судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами та правомірно визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за викладених у вироку обставин, підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд дав належну оцінку.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав, однак не заперечував, що того дня між потерпілим та матір`ю його співмешканки ( ОСОБА_5 ) виник конфлікт, у ході якого він ( ОСОБА_1 ) штовхнув ОСОБА_3, від чого останній упав на землю.
Однак, незважаючи на таку позицію засудженого місцевий суд, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні
ОСОБА_3 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останнього, належним чином проаналізував і оцінив показання свідків:
- ОСОБА_6 про відомі йому обставини конфлікту, за яких ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого останнього до лікарні забрала швидка допомога;
- ОСОБА_7 про те, що того вечора вона бачила, як чоловік із кавказькими рисами обличчя, схожий на ОСОБА_1, у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 бив ногою в живіт потерпілого ОСОБА_3, який лежав на землі. Саме вона на прохання неповнолітніх свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 викликала швидку допомогу;
- неповнолітніх свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з яких кожна окремо повідомили суду, що того вечора вони бачили чоловіка зі скривавленим обличчям, який лежав на тротуарі та хрипів, при цьому робив спроби встати, але падав. Коли приїхала швидка допомога, то цей чоловік не міг відповісти на запитання лікаря;
- ОСОБА_11 про те, що того дня вона бачила, як у ході конфлікту
ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_3 і той упав;
- ОСОБА_2 (лікаря-анестезіолога 1-ї міської клінічної лікарні) про те, що у травні 2017 року до лікарні було доставлено ОСОБА_3 з діагнозом "закрита черепно-мозкова травма та тілесні ушкодження обличчя";
- ОСОБА_12 (лікаря виїзної бригади швидкої допомоги), яка показала, що вона у складі бригади швидкої допомоги виїжджала за викликом для надання медичної допомоги потерпілому, який при цьому мав на голові садна та гематоми;