Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 361/6271/15-ц
провадження № 61-7861св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
Штелик С. П.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у складі судді Василишина В. О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Коцюрби О. П., Фінагєєва В. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") та
ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2622/0208/71-014, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 91 700,00 доларів США під 11,9% річних на строк з 21 лютого 2008 року до 14 лютого 2038 року. Того ж дня між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки
№ 2622/0208/71-014-Р-1, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання боржником ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором. ВАТ "Сведбанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином. 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк", правонаступником ВАТ "Сведбанк", та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги у тому числі й за кредитним договором від
21 лютого 2008 року № 2622/0208/71-014 та договором поруки від 21 лютого 2008 року № 2622/0208/71-014-Р-1. Позичальник належним чином умови вказаного кредитного договору не виконувала, про що неодноразово повідомлялася, у тому числі й шляхом направлення письмової вимоги від
27 серпня 2015 року № 31.4-08/9911/15 про належне виконання кредитного зобов`язання та сплати кредитної заборгованості в розмірі 41 578,21 доларів США, що еквівалентно 917 310,03 грн.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 917 310,03 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги банка є недоведеними, оскільки ним на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором було надано лише копію розрахунку заборгованості без посвідчення її на відповідність оригіналу та без підтверджуючих первинних документів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У листопаді 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановлюючи обставини справи, не дослідили належним чином та не взяли до уваги надані Банком докази на підтвердження дійсного розміру кредитної заборгованості. Зокрема Банк вказує, що він набув право вимоги за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 2622/0208/71-014, однак позичальник належним чином не виконує своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в кредит коштів, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість у розмірі 917 310,03 грн. Зазначає, що на підтвердження розміру заборгованості Банком до суду першої інстанції було надано детальний розрахунок цієї заборгованості станом на 28 липня 2015 року, а до суду апеляційної інстанції крім детального розрахунку заборгованості ОСОБА_2, також були надані виписки по її особовому рахунку. Також вказано, що кредитні зобов`язання мають виконуватися належним чином, тому відмовляючи Банку у задоволенні позову, суди обох інстанцій дійшли неправильного висновку.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу Банку, у яких вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що Банком не підтверджено належними та допустимими доказами дійсний розмір кредитної заборгованості позичальника. Зокрема вказано, що Банком було нараховано відсотки за кредитним договором в порушення пункту 3.2 кредитного договору від
21 лютого 2008 року № 2622/0208/71-014, а саме сума нарахованих процентів має бути цілим округленим числом, без зазначення десяткових номерів, однак в розрахунку заборгованості в порушення вказаного пункту договору такого округлення суми відсотків не проводилося. Також зазначено, що Банком не було надано первинних документів бухгалтерського обліку щодо підтвердження будь-яких банківських операцій. Таким чином, на думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що позовні вимоги Банку є недоведеними, тому не підлягають задоволенню. Додатково зазначив, що рішенням Дніпропетровського районного суду міста Києва було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до
ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 2622/0208/71-014, у зв`язку з тим, що Банк пропустив строк позовної давності для звернення з таким позовом до поручителя. Вказане рішення набрало законної сили та має безпосередній вплив на розгляд цієї справи, оскільки в ній позов також подано до поручителя після закінчення строків позовної давності, тому в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука має бути припиненою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 21 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк" й ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2622/0208/71-014, згідно якого ВАТ "Сведбанк" зобов`язувався надати позичальнику кошти у вигляді кредиту у розмірі 91 700,00 доларів США на строк від 21 лютого 2008 року до 14 лютого 2038 року включно на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом й виконати свої зобов`язання у повному обсязі та терміни, передбачені договором (а. с. 5-19 том 1).
Кредит надано банком з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України і внесення коштів на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в оплату за договором купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 .
Проценти за користування кредитом визначені у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування ним. Передбачено випадки зміни розміру процентної ставки без укладання додаткового правочину до цього договору (пункт 6 договору).
21 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2622/0208/71-014-Р-1, згідно якого ОСОБА_1 (поручитель) зобов`язався відповідати перед банком за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих позичальнику, у вигляді кредиту згідно з кредитним договором від 21 лютого 2008 року №2622/0208/71-014 в розмірі 91 700,00 доларів США строком до 14 лютого
2038 року з процентною ставкою 11,9 % річних за їх використання. Передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами (а. с. 20-21 том 1)
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" й ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (а. с. 39-44 том 1).
Згідно із додатком №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги і за кредитним договором від 21 лютого 2008 року №2622/0208/71-014, договороми поруки № 2622/0208/71-014-Р-1,
№ 2622/0208/71-014-Р-2, № 2622/0208/71-014-Р-3 та договором іпотеки
№ 2622/0208/71-014-Z-1 (а. с. 45 том 1).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21 лютого
2008 року № 2622/0208/71-014 у ОСОБА_2 станом на 28 липня 2015 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 41 578,21 доларів США, що еквівалентно 917 310,03 грн: з них - тіло кредиту у розмірі 38 225,77 доларів США; відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 3 352,44 долари США (а. с. 22 том 1).
Також судом першої інстанції було встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва розглядалася цивільна справа
№ 755/16757/15-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором
(а. с.148 том 1). У цій справі призначена судово-економічна експертиза.
Також судом першої інстанції, під час розгляду цієї справи з метою з`ясування дійсного розміру заборгованості за кредитним договором було зобов`язано представника позивача ПАТ "Дельта Банк" надати до суду детальний, розширений та належним чином завірений розрахунок заборгованості, з підтвердженням його розміру відповідними первинними документами, однак надано до суду було лише копію розрахунку заборгованості без посвідчення її на відповідність оригіналу і навіть без підтверджуючих первинних документів
(а. с.182 том 1).
Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.