Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа №229/92/18
провадження №61-48512св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета" на постанову Донецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі суддів Новікової Г. В., Папоян В. В., Халаджи О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета" (далі - ТОВ "Агро-Бета"), в якому просила: визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 4,670 га, що знаходиться на території Розівської селищної ради Ясинуватського району, укладеного між нею та ТОВ "Агро-Бета" 10 листопада 2011 року та зареєстрованого Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 17 травня 2016 року; зобов`язати ТОВ "Агро-Бета" повернути їй вказану земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,670 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розівської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.
16 березня 2011 року позивач надала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з якою останні були наділені повноваженнями представляти інтереси власника земельної ділянки з правом укладати договори оренди, обміну.
07 липня 2017 року позивач дізналась про укладення її представниками від її імені договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТОВ "Агро-Бета", який зареєстровано 17 травня 2016 року.
Позивач посилається на те, що на час дії довіреності повірені не мали повноважень щодо укладення договору емфітевзису, оскільки договір емфітевзису укладається лише із власником земельної ділянки.
Оскільки, укладаючи вказаний договір, повірені вчинили дії, які не охоплені довіреністю, та вподальшому не схвалені довірителем, то правочин, укладений в результаті таких дій повіреного не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 червня 2018 року у складі судді Рагозіної С. О. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням висновку судової лінгвістичної експертизи від 04 травня 2018 року, проведеної ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", при укладанні договору емфітевзису представником ОСОБА_3 . за дорученням - ОСОБА_1 . перевищення повноважень не відбулось.
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільскогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 10 листопада 2011 року між ОСОБА_1, в особі її представника ОСОБА_3 та ТОВ "Агро-Бета".
Зобов`язано ТОВ "Агро-Бета" повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,670 га, розташовану на території Розівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виданою позивачем довіреністю представникам було надано право на укладання лише конкретних договорів, а саме: правочинів щодо обміну земельної ділянки та оренди земельної ділянки. Повноваження повіреного на укладання від імені позивача договору емфітевзису відносно належної їй земельної ділянки довіреність не містить, а тому спірний договір укладено представником з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ТОВ "Агро-Бета", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору емфітевзису представником ОСОБА_3., який діяв від імені власника земельної ділянки ОСОБА_1, не було перевищено повноваження, що підтверджується висновком судової лінгвістичної експертизи. Висновок апеляційного суду про те, що вказаний висновок експертизи ґрунтуються на припущеннях, є необґрунтованим і спростовується змістом цього висновку експерта.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.