Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа №752/13679/14-ц
провадження №61-47331св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі судді Хоменко О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі суддів Пікул А. А., Гаращенка Д. Р., Невідової Т. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, вимоги якого збільшив під час розгляду справи та просивстягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 березня 2015 року становить 86 601,62 доларів США та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, яка станом на 27 березня 2015 року становить 102 541,01 грн.
Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (з 21 грудня 2009 року ПАТ "УкрСиббанк") та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 105 000 доларів США та зобов`язався повернути кредит в повному обсязі не пізніше 08 листопада 2027 року, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 10,3% річних.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 08 листопада 2006 року, відповідно до якого остання зобов`язалась відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.
Позичальник взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості по кредиту та сплаті процентів за користування ним належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 02 червня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 80 952,12 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 02 червня 2014 року становить 961 514,07 грн, з яких: 74 033,52 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02 червня 2014 року становить 879 337,87 грн - кредитна заборгованість; 6140,62 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 72 935,96 грн - заборгованість по процентам; 6873,43 грн - пеня за прострочення сплати по кредиту; 2361,74 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Під час розгляду справи позивач уточнив суму заборгованості, яка станом на 27 березня 2015 року становить 86 601,62 доларів США та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту і процентів за кредит, яка станом на 27 березня 2015 року становить 102 541,01 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку, як з позичальника та його поручителя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 березня 2015 року становить 86 601,62 доларів США, пеню за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, яка станом на 27 березня 2015 року становить 102 541,01 грн, та судовий збір в сумі 3 654 грн.
У задоволенні позовних вимог до поручителя - ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідає обставинам справи і умовам договору та відповідачем не спростований.
Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили порука відповідача ОСОБА_2 за договором поруки визнана припиненою, тому підстав для стягнення з останньої, як із солідарного боржника, суми заборгованості за кредитним договором немає.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до поручителя сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось та у цій частині апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог до основного боржника ( ОСОБА_1 ), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено право відповідача на справедливий суд, обмежено сторону позичальника у здійсненні процесуальних прав, розглянуто справу за результатами проведення одного судового засідання з участю представника відповідача, яка не була ознайомлена з матеріалами справи.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалив рішення за відсутності в матеріалах справи жодного доказу про факт видачі кредиту, наявність заборгованості у позичальника на момент вирішення справи та її розміру. Позичальник заперечував не факт отримання будь-яких коштів від банку взагалі, а факт отримання коштів саме в іноземній валюті у повній сумі, передбаченій кредитним договором. Позичальник не отримував на руки кошти готівкою з каси банку і не давав платіжні доручення чи інші розрахункові документи про розпорядження кредитними коштами безготівковим способом, а розрахунок за квартиру був проведений у гривні.
Розрахунок заборгованості, наданий банком є необґрунтованим та не підтверджується документально. Судами не враховано, що банк не заперечував фактичну сплату позичальником 95 392,65 доларів США, отже ця обставина не потребувала доказуванню та, відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України мала бути визнана судом встановленою. Сплачені позичальником суми на погашення кредиту чи процентів були неправильно обліковані та ураховані банком, що призвело до збільшення розміру заборгованості.
При укладенні договору про надання споживчого кредиту банком порушено умови статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, вимог частин другої та четвертої цієї статті. Заявник вказує на те, що ні до, ні після підписання кредитного договору позичальнику належний графік погашення кредиту не видавався, тобто істотні умови кредитного договору не дотримані. Позичальник не знав, за якою формою кредитування він сплачував щомісячні платежі - класична чи аннуїтет, і з чого вини складаються.
Положення кредитного договору про порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами не відповідають Закону України "Про захист прав споживачів".
Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд порушено норми матеріального права при стягненні заборгованості в іноземній валюті без визначення еквіваленту в національній валюті України - гривні.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги відповідача, необґрунтовано відхилив клопотання представника останнього щодо встановлення обставин на підставі частини четвертої статті 81 ЦПК України, і встановив обставину видачі кредиту в іноземній валюті на підставі неналежного і недопустимого доказу. Позивачем не надано жодного з первинних бухгалтерських документів на доведення фактичного отримання позичальником коштів готівкою та/або здійснення валютно-обмінної операції. Висновки судів про можливе здійснення валютно-обмінної операції для оплати квартири є лише припущенням, жодного доказу проведення такої операції матеріали справи не містять.
Апеляційним судом не надано належної оцінки висновкам судово-економічної та додаткової судово-економічної експертиз, проведених у справі, якими підтверджується відсутність документів первинного бухгалтерського обліку та спростовуються позовні вимоги банку, оскільки сплачені позичальником кошти невірно обліковані банком, що призвело до невірного розміру заборгованості. Фактично, жодного доказу наявності у позичальника заборгованості і її розміру банком не надано, оскільки будь-які виписки з рахунків позичальника в період виконання кредитного договору відсутні.
У касаційній скарзі заявник просить застосувати постанову Верховного суду від 13 червня 2018 року у справі №733/608/16-ц, відповідно до позиції якої виписка по рахунку не є первинним документом, а розрахунок заборгованості не підтверджені бухгалтерськими документами.
Судами не з`ясовано факт існування та дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, а розрахунок позовних вимог не може бути їх доказом.
Судами не з`ясовано, що ту обставину, що починаючи з 31 липня 2008 року банк в односторонньому порядку, без повідомлення позичальника і поручителя підвищив відсоткову ставку за користування за кредитом, а отже таке підвищення є незаконним, а тому розрахунок заборгованості, з використанням неузгоджених підвищених відсоткових ставок не може бути належним доказом у справі, оскільки не відповідає умовам кредитного договору.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення оскаржуються відповідачем лише в частині стягнення заборгованості по кредитному договору з позичальника, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.
В іншій частині, зокрема щодо стягнення кредитної заборгованості з поручителя судові рішення сторонами не оскаржуються, у зв`язку з чим не перевіряються в касаційному порядку Верховним Судом у неоскарженій частині.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.