Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа №628/2823/16-ц
провадження №61-42360св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Куп`янської міської ради Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року у складі судді Демченко І. М. та постанову апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року у складі суддів Котелевець А. В.,
Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Куп`янської міської ради Харківської області, в якому просив передати йому право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 24 лютого 2014 року, укладеного між ним та відповідачем, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 274,3 кв.м, житловою площею 146,2 кв.м, який належить на праві власності ОСОБА_2 та розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, яка знаходиться в комунальній власності Куп`янської міської ради Харківської області, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позов мотивовано тим, що 30 січня 2014 року за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області, позивач передав відповідачу строком до 30 березня 2014 року грошову суму в розмірі 500 000 грн. В забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим договором позики між сторонами 24 лютого 2014 року укладено договір іпотеки, за яким відповідач передала в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок.
Відповідач порушила зобов`язання щодо повернення позичених коштів, позивач, відповідно до Закону України "Про іпотеку"та договору іпотеки направив до приватного нотаріуса, яким посвідчено договори позики та іпотеки, заяву з проханням повідомити відповідача про необхідність повернення боргу. Зазначене повідомлення нотаріуса отримано відповідачем 30 квітня 2015 року, однак не виконано, позика неповернута, що за доводами позивача є підставою для визнання за ним права власності на іпотечне майно.
У жовтні 2016року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним укладений 24 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_1 договір іпотеки.
Зустрічний позов мотивовано тим, що при укладенні договору іпотеки, у пункті 1.1 договору обумовлено вартість предмету іпотеки у розмірі 500 000 грн. Проте реальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на час укладення договору іпотеки становила 1 297 350 грн, що підтверджується звітом про експертну оцінку, складеним 06 вересня 2016 року ТОВ "Естейт сервісес груп". Тобто в момент укладення договору іпотеки позивач помилялася щодо вартості предмету іпотеки, що є обставиною, яка має істотне значення та є підставою, відповідно до статті 229 ЦК України для визнання вказаного правочину недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, у задоволенні позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту порушеного права, а саме - визнання за ним права власності на предмет іпотеки за рішенням суду суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає умовам договору іпотеки, укладеного між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що оспорюваним договором сторони узгодили лише заставну вартість предмету іпотеки та не домовлялися щодо ціни, за якою буде реалізовано предмет іпотеки у разі невиконання умов кредитного договору. Заставна ціна об`єкту іпотеки не є ціною його продажу, у зв`язку з чим доводи ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи.
Оскільки поняття ринкової вартості має на меті саме майбутнє відчуження об`єкта оцінки, тобто застосовується до цивільних договорів, для яких властива ознака оплатності, яка має в своїй основі обмін еквівалентно рівними за вартістю речами, а договір іпотеки таким не є, враховуючи, що при укладенні договору іпотеки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та на власний розсуд визначили вартість предмету іпотеки, яку вважали справедливою та достатньою, діяли вільно, добровільно, за відсутності будь-якого примусу, та враховуючи відсутність такої підстави для визнання договору іпотеки недійсним, як помилка у визначенні вартості іпотечного майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вказана в оспорюваному договорі іпотеки вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін у розмір 500 000 грн, визначена на підставі звіту про оцінку майна, виконаного 21 лютого 2014 року ТОВ Куп`янський технічний центр "Онікс", згідно якої вартість вказаного житлового будинку з надвірними будівлями становить 394 838 грн є такою, що не відповідає дійсності та свідчить про те, що оспорюваний договір іпотеки був укладений під впливом помилки, а саме - щодо вартості предмету іпотеки, вказаної у договорі, яка значно знижує його цінність у порівнянні з дійсною вартістю предмета іпотеки.
ОСОБА_2 при укладанні договору іпотеки помилялася щодо вартості предмету іпотеки від 24 лютого 2014 року, що є обставиною, яка має істотне значення, бо значно знижує цінність предмета іпотеки та є підставою, відповідно до статті 229 ЦК України для визнання договору іпотеки недійсним.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення оскаржуються заявником лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.
В іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, у зв`язку з чим не перевіряються в касаційному порядку Верховним Судом у неоскарженій частині.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду із зустрічним позовом, у якості правової підстави для визнання договору іпотеки недійсним відповідно до статті 229 ЦК України, ОСОБА_2 посилалася на те, що під час укладення договору помилилася щодо вартості предмету іпотеки, оскільки у договорі сторонами вартість предмету іпотеки визначено значно нижче, ніж її дійсна вартість.