Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа №466/2377/17
провадження №61-37652св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Нова надія будівництва",
третя особа - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участь у справі - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року у складі суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Нова надія будівництва" (далі - ПП "Нова надія будівництва", третя особа - Микитяк М. Г., в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 200 000 грн за договором позики, оформленому розпискою від 03 вересня 2015 року, визнати за ним право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн, переданих ПП "Нова надія будівництва" у користування ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору від 31 серпня 2015 року про банківський строковий вклад (депозит) "Класичний" в національній валюті, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2015 року позивач передав ОСОБА_2 кошти у сумі 200 000 грн, які позичальник зобов`язався повернути до 31 грудня 2016 року. Для забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань 03 вересня 2015 року між позивачем, позичальником та ПП "Нова надія будівництва" укладено договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору. За умовами вказаного договору відповідач передав йому під заставу майнові права на отримання частини грошових коштів у розмірі 200 000 грн по договору від 31 серпня 2015 року, укладеному між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПП "Нова надія будівництва", які належать цьому підприємству на праві власності на дату укладення депозитного договору і будуть перераховані банком після закінчення депозитного договору підприємству на його поточний рахунок. ОСОБА_2 позичені кошти не повернув, що є підставою для їх стягнення за рахунок заставлених майнових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 9 червня 2017 року у складі судді Баєвої О. І. позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 200 000 грн за договором позики, оформленому розпискою від 03 вересня 2015 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн, переданих ПП "Нова надія будівництва" у користування ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору від 31 серпня 2015 року про банківський строковий вклад (депозит) "Класичний" в національній валюті.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 12 договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в судовому порядку шляхом визнання за заставодержателем права власності на предмет застави в рахунок повного виконання позичальником свого зобов`язання перед заставодержателем. Оскільки позичальник не виконав обов`язку щодо повернення позики, то позов підлягає задоволенню.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не був вкладником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який з 18 вересня 2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних, а в подальшому запроваджено процедуру його ліквідації. Відтак, з цього часу операції по рахунках як власних клієнтів, так і по розрахунках з іншими кредиторами, є неможливими.
Після 18 вересня 2015 року позивач міг звертатися із вимогою про виплату коштів, які йому належать на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки задоволення його вимог в іншому порядку (не передбаченому вказаним Законом) не узгоджується з положеннями цього Закону та порушуватиме баланс інтересів кредиторів відповідача.
Нормами цивільного процесуального закону на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Позивач визначив відповідачем ПП "Нова надія будівництва", третьою особою - ОСОБА_2 . Разом з тим, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації цього банку в особі Уповноваженої особи Фонду не були залучені до участі в справі як сторони, а суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, які стосуються повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам відзиву на апеляційну скаргу банку та запереченням сторони позивача, не врахував, що позивач був кредитором не банку, а кредитором свого позичальника ОСОБА_2 та заставодавця - ПП "Нова надія будівництва", тому норми Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірні правовідносини не поширюються. Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення вказаного закону, які не підлягали застосуванню, оскільки виникли з договору застави. В даному випадку суд мав застосувати норми матеріального права - пункт 1 частини другої статті 11, частини другої статті 16, частину першу статті 328, частину другу статті 509, частину першу статті 546, сттті 572, частину першу статті 585 ЦК України.
Апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що після 18 вересня 2015 року позивач мав право звертатися з вимогою про виплату коштів, що йому належать на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки факт укладення такого договору не встановлювався і сторони на такий доказ не посилалися у зв`язку з чим, суд не мав права досліджувати такі обставини і докази.
Чинне законодавство щодо правовідносин, які виникли між ОСОБА_1, підприємством та ОСОБА_2 з укладеного між ними договору застави, не передбачає необхідності віднесення ОСОБА_1 до вкладників банку для того, щоб ОСОБА_1 мав право в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики визнати за собою право власності на предмет застави, визначений договором застави.
Оскільки, при укладенні договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору, укладеному між банком і власником цих грошових коштів, що є одночасно заставодавцем за договором застави, чинним законодавством не передбачено необхідності залучення такого банку стороною договору застави, а також обов`язку сторін відповідного договору застави перед його укладенням отримувати на це згоду від банку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
У відзиві на касаційну скаргу, особа, яка не брала участі у справі - ПАТ "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженоої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
У відзиві посилається на те, що після початку ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбуваються в особливому, передбаченому спеціальним законом порядку. Позивач у встановленому законом порядку з кредиторською вимогою та документальним підтвердженням вимоги до банку не пред`являв та щодо його майнових прав не звертався. Іншого порядку задоволення вимог кредитора, ніж встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спосіб, чинним законодавством не передбачено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.