Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/44813/15-ц
провадження № 61-24415св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Благодійна організація "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД",
представники відповідача: Ігнатушина Марія Іллівна, Капуста Андрій Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року в складі судді Писанець В. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Поліщук Н. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" (далі -
БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він був прийнятий на роботу за сумісництвом директором виконавчим на посаду Голови Координаційної ради Всеукраїнської БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" з
05 червня 2014 року. До виконання обов`язків директора виконавчого приступив згідно з наказом відповідача від 04 червня 2014 № 84-к.
Наказом БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"
від 12 листопада 2015 року позивача було звільнено з посади Голови Координаційної ради згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
У вказаному наказі відомості про його звільнення з посади директора виконавчого відсутні, проте відповідач не допускає до виконання обов`язків виконавчого директора з 12 листопада 2015 року.
Крім того, згідно з пунктом 2 протоколу засідання Координаційної ради БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків виконуючого обов`язки директора виконавчого БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД".
Таким чином, позивач з 12 листопада 2015 року фактично знаходиться у вимушеному прогулі, при цьому відповідач незаконно звільнив його з роботи у період тимчасової непрацездатності, а також не попередив позивача про його наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді директора виконавчого Всеукраїнської БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого
2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивача було звільнено з роботи за закінченням передбаченого в контракті строку перебування на посаді Голови Координаційної ради Благодійної організації, а позов про поновлення його на посаді директора виконавчого Всеукраїнської БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що його звільнення з зазначеної посади відбулось з порушенням норм трудового законодавства, які регулюють працевлаштування за суміщенням професій, проте суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не оцінили усі надані докази належним чином, що призвело до неправильного вирішення спору по суті позовних вимог.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У червні 2017 року БО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.